Строк. Правило про строк податкової давності встановлено у ст. 102 ПКУ. Також нас цікавитиме посилання на цю статтю з п. 113.1 ПКУ.
Отже, протягом 1095 днів (2555 днів — щодо питань трансфертного ціноутворення та КІК та 1825 днів — щодо надання інформації про фінансові рахунки фінагентами та власниками рахунків відповідно до ст. 392 ПКУ) податківці мають право:
— провести перевірку (п. 102.1 ПКУ);
— донарахувати грошові зобов’язання (пп. 102.1, 102.2 ПКУ);
— застосувати штрафні санкції (п. 113.1 ПКУ).
Строк податкової давності не поширюється на (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464, п. 102.2 ПКУ):
— зобов’язання щодо ЄСВ;
— ситуацію, коли декларація/звітність не була подана (у тому числі коли фінагент не подав звіт про підзвітні рахунки за звітний період);
— ситуацію, коли посадову особу юрособи-платника або фізособу-платника засуджено за ухилення від сплати податків або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.