Якщо отримали лікарняний на сумісника

Що сталося?

З 1 січня 2023 року питання фінансування непрацездатних виплат передані від ФСС до Пенсійному фонду (ПФУ). Під це дійство було оновлено Закон № 1105*.

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.

Крім того, КМУ вніс зміни до деяких своїх постанов щодо забезпечення реалізації окремих «непрацездатних» функцій ПФУ, які перейшли до цього Фонду від ФСС. Серед іншого, було підкориговано Порядок № 440 та Порядок № 1266*.

* Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440, та Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 відповідно.

Закон № 1105 у новій редакції та зміни до Порядків № 440 й № 1266 запрацювали з 1 січня 2023 року.

До чого ведемо? Зараз все зрозумієте.

Чи має сумісник право?

Працівник, який працює за сумісництвом, беззаперечно, є застрахованою особою. Адже він підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та за нього роботодавець сплачує ЄСВ. Проте наявність статусу «застрахована особа» не гарантує отримання всіх видів страхових виплат, які встановлені Законом № 1105. Приклад — допомога на поховання, яку можна отримати лише за основним місцем роботи.

А як діло з виплатами за листками непрацездатності?

За страховими випадками, початок яких припав на період до 01.01.2023, працівники мають право на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах за основним місяцем роботи ТА за сумісництвом.

Якщо ж початок страхового випадку припав на 01.01.2023 чи пізніше, то

Чому так? Бо так наші законодавці прописали в оновленому Законі № 1105 (див. абзац другий ч. 1 ст. 22).

А як з оплатою перший п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця? Це цікаве запитання.

КМУ, коли вносив зміни до Порядку № 440, не замінив у п. 2 цього Порядку «та» на «або». Тож відповідно до п. 2 Порядку № 440 оплата днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи ТА за місцем роботи за сумісництвом.

Різнобій? Так. Але, на нашу думку, ігнорувати приписи Порядку № 440 роботодавець не може. Хоча б тому, що саме цей Порядок (а не Закон № 1105) визначає умови оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця (див. п. 1 Порядку № 440).

Тож у підсумку маємо таке.

Оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності нараховуємо за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності та пологах надаємо за основним місцем роботи або за сумісництвом.

Хоча, звісно, роз’яснення Держпраці тут були б не зайві. Адже саме ця служба контролює правомірність призначення та виплати найманим працівникам лікарняних і допомоги по вагітності та пологах.

Чи є різниця між сумісниками?

За сумісництвом особа може працювати у того ж роботодавця, у якого вона прийнята за основним місцем роботи (внутрішнє сумісництво), або ж у іншого роботодавця (зовнішнє сумісництво).

Ні, немає. Це підтверджують пенсійники в листі від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23. Воно-то й зрозуміло. Адже в будь-якому випадку сумісництво — це робота на підставі окремого трудового договору. Навіть якщо воно внутрішнє. Тож підхід повинен бути однаковим.

Таким чином, у разі якщо працівник уклав декілька трудових договорів, допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надаються йому за основним місцем роботи або за сумісництвом.

Як працює «АБО»?

Хто обирає, де працівнику буде надаватися допомога: за основним місцем роботи чи за сумісництвом? В абзаці другому ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 сказано, що допомога надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому КМУ. Проте наразі жоден порядок КМУ цей момент не регулює. Тож цікавою буде думка ПФУ.

Пенсійники зазначають, що з урахуванням положень абзацу першого ч. 1 ст. 22 Закону № 1105

(див. лист ПФУ від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23).

А чи можлива взагалі така ситуація, що працівнику відмовляють в призначенні допомоги за основним місцем роботи, а за сумісництвом роботодавець її призначає? Так, можлива, наприклад, у випадку, якщо непрацездатність працівника за основним місцем роботи збіглася з відпусткою без збереження зарплати чи відпусткою для догляду за дитиною до 3 (6) років.

Разом з тим є певні сумніви щодо ситуації, коли за основним місцем роботи з працівником призупинено дію трудового договору. Раніше ФСС наполягав, що в такому випадку лікарняні працівнику не нараховуються. Натомість втрату заробітку за цей період компенсує рф. Тож чи зможе в цій ситуації працівник отримати лікарняні за сумісництвом, якщо за основним місцем роботи призупинено дію трудового договору? Чи будуть пенсійники наполягати на тому, що працівнику слід чекати компенсації втрати заробітку за основним місцем роботи від рф? На жаль, відповіді на ці запитання поки що немає.

Чим підтвердиш?

Який же документ підтвердить те, що працівник не реалізував своє право на отримання допомоги за основним місцем роботи? У листі від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 ПФУ зазначає, що документальним підтвердженням нереалізації права застрахованої особи на допомогу є вмотивоване рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні страхової виплати.

Що ж це за документ такий — «вмотивоване рішення», який повинен надати працівник своєму роботодавцю за сумісництвом, щоб підтвердити, що йому відмовлено в призначенні допомоги за основним місцем роботи? Пенсійники не дають відповіді на це запитання. Тож шукаємо її в Законі № 1105.

Єдиний документ, який Закон № 1105 зобов’язує страхувальника надати працівнику у випадку відмови в призначенні допомоги, — це повідомлення про відмову із зазначенням причини відмови (див. п. 1 ст. 24 Закону № 1105). Таке повідомлення видається або надсилається працівникові не пізніше п’яти днів після його прийняття.

Тож, на нашу думку, документом, про який говорить ПФУ у своєму листі та який підтвердить прийняте роботодавцем за основним місцем роботи рішення про відмову, є відповідне повідомлення. Саме

А якщо працівник працює у декількох роботодавців за сумісництвом? Чи може він у разі отримання вмотивованої відмови за основним місцем роботи отримати допомогу за всіма місяцями роботи за сумісництвом? ПФУ в листі від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 наполягає, що ні. Працівник повинен обрати одне місце роботи за сумісництвом, де він бажає отримати непрацездатні виплати.

Зауважимо, що повідомлення про відмову в призначенні допомоги надається працівнику в одному екземплярі. Тож якому роботодавцеві за сумісництвом він його віддасть, той і квач призначає допомогу.

Що робити роботодавцю за сумісництвом?

Ви отримали лікарняний на працівника-сумісника. Що з ним роботи?

На нашу думку, якщо за таким лікарняним допомога виплачується за рахунок ПФУ з першого дня тимчасової непрацездатності (наприклад, лікарняний для догляду за дитиною) або це лікарняний по вагітності та пологах, то ігноруємо його. До наказу/рішення/протоколу про призначення він потрапити не повинен. Чому? Бо Закон № 1105 говорить, що пріоритетне право на отримання допомоги за основним місцем роботи.

В роботу такий лікарняний роботодавець за сумісництвом може взяти лише після надання працівником повідомлення про відмову в призначення допомоги за основним місцем роботи. В такому випадку роботодавець/уповноважені розглянуть лікарняний та винесуть рішення щодо призначення допомоги, яке й зафіксують в наказі/рішенні/протоколі.

Звісно, щоб уникнути «розборок» з працівниками-сумісниками, бажано проінформувати їх щодо змін в оплаті лікарняних, які відбулися з 01.01.2023. Новеньких працівників-сумісників про нюанси призначення непрацездатних виплат можна інформувати при прийнятті на роботу.

Йдемо далі. Наступна ситуація. За страховим випадком допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується працівнику з шостого дня непрацездатності. Тоді діємо так.

1. Лікарняний беремо в роботу та виносимо рішення щодо призначення оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця.

2. У разі прийняття рішення про призначення просимо працівника-сумісника надати довідку про зарплату за основним місцем роботи. Така вимога прописана в п. 30 Порядку № 1266.

3. Якщо непрацездатність тривала більше 5 календарних днів, інформуємо працівника, що за «вершок» допомога буде нарахована лише у випадку, якщо лікарняний не буде оплачено за основним місцем роботи (працівник надасть оригінал повідомлення про відмову з основного місця роботи).

4. У разі надання повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи роботодавець/уповноважені повторно розглядають лікарняний та приймають рішення щодо призначення допомоги за рахунок ПФУ.

А що там з розрахунком?

На початку непрацездатної епопеї з «АБО», пенсійники у своїх роз’ясненнях писали, що розрахунок розміру допомоги слід проводити за одним місцем роботи із сумарної зарплати за всіма місцями роботи й місце отримання допомоги не впливає на її розмір.

Проте згодом, схоже, що ПФУ таки вирішив прочитати Порядок № 1266 і тихенько підкоригував свої попередні роз’яснення. Тобто вони наче й є, але текст у них інший.

Що ж сьогодні говорять пенсійники про розрахунок? Що слід рахувати відповідно до Порядку № 1266. А ним встановлено, що обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі також визначається за кожним місцем роботи окремо.

Тож, наприклад, у випадку розрахунку середньоденної зарплати за основним місцем роботи роботодавець визначає розрахунковий період за таким місцем роботи та враховує виплати, що були ним нараховані в розрахунковому періоді за основним місцем роботи. Враховувати виплати, що нараховані працівнику за іншим місцем (місцями) роботи, не потрібно.

Аналогічно діє й роботодавець за сумісництвом, якщо йому потрібно визначити середньоденну зарплату. Тобто визначає свій розрахунковий період та бере до розрахунку виплати, які ним нараховані працівнику за сумісництвом.

Як табелювати, звітувати?

Табель. Якщо ви не надаєте допомогу по тимчасовій непрацездатності (по вагітності та пологах) працівнику-суміснику, то період, визначений в лікарняному листі, який буде оплачено за основним місцем роботи,

Адже у вас є лікарняний лист і він не оплачується.

Таке кодування дозволить вам у подальшому викинути цей період при розрахунку середньоденної відпускної зарплати за сумісництвом та середньоденної непрацездатної зарплати, якщо, наприклад, наступного разу за основним місцем роботи буде відмова.

Звіт. В Д1 Об’єднаного звіту кількість днів непрацездатності (як оплачуваної, так і ні), відображаємо в графі 12 «Кількість календарних днів тимчасової непрацездатності».

Поки що виплата лікарняних та допомоги по вагітності та пологах виглядає так. Але не факт, що ПФУ знову щось не переграє. Тож слідкуйте за нашими статтями.