Єдиноподатникам дозволили приймати електронні гроші: чи все так просто?

Дозволені розрахунки для єдиноподатників

Наразі в «старій» (діючій) редакції п. 291.6 ПКУ сказано, що платники єдиного податку (ЄП) першої — третьої груп можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Прийнятим же Законом № 2888*, який набуде чинності з 01.04.2023, прописали, що приймати оплату за товари/роботи/послуги єдиноподатники першої — третьої груп можуть

* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» від 12.01.2023 № 2888-IX.

Отже, ПКУ буде містити пряму згадку про те, що приймати оплату від покупців/замовників платники ЄП зможуть і електронними грошима.

При цьому одразу три важливі зауваження:

1. Віртуальні активи (криптовалюта) не є електронними грошима. Закон про віртуальні активи* визначає віртуальні активи як нематеріальне благо, а також прямо говорить про те, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України (ст. 1, ч. 7 ст. 4 Закону про віртуальні активи). Тобто криптовалюта не може бути визнана електронними грошима. А отже:

* Закон України «Про віртуальні активи» від 17.02.2022 № 2074-IX. Він ще не набрав чинності, втім для питання, що нас цікавить, суті це ніяк не змінює.

2. Та й справа не лише у відокремленні криптовалюти. Важливо, що єдиноподатник зможе приймати в оплату лише ті електронні гроші, що є такими саме в розумінні законодавства України. «Не все те золото, що блищить». Так і «справжні» електронні гроші ще треба пошукати (щодо цього дивись окремий розділ статті).

3. Поки триває воєнний стан — маємо обмеження щодо електронних грошей. Так, відповідно до п. 16 постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 на час воєнного стану призупинені операції з випуску, розповсюдження електронних грошей, поповнення електронних гаманців електронними грошима банками-емітентами електронних грошей.

До речі, тут є нюанси з розумінням цієї заборони. Бо наразі серед емітентів електронних грошей в Україні вже значиться ширше коло суб’єктів. Це не лише банки (див. п. 1 ст. 57 Закону про платіжні послуги*).

* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

Також є питання, що саме розуміється під забороненим поповненням електронних гаманців електронними грошима. Поповнення не є синонім зарахування електронних грошей до електронного гаманця.

Втім, усе одно, допоки триває воєнний стан, отримання в оплату електронних грошей від резидентів України є малоймовірним.

Але ж існують ще й електронні гроші, номіновані в іноземній валюті, випущені емітентами-нерезидентами за межами України.

Зараз як раз про це детальніше і поговоримо.

«Правильні» електронні гроші — це які?

Тепер переходимо до найцікавішого: а які саме електронні гроші можна буде приймати єдиноподатнику до оплати за товари/послуги.

Покупець — резидент України. Як ми пам’ятаємо, на території України єдиним законним платіжнім засобом є гривня. Тобто розрахунки між резидентами можуть здійснюватися виключно в гривні. Це правило поширюється і на розрахунки електронними грошима. Як випливає з Закону про платіжні послуги (ст. 59) та Положення № 210 (розд. VIII)*, розрахунки електронними грошима на території України (між резидентами) можуть здійснюватися тільки електронними грошима, емітованими в гривні.

* Положення про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними, затверджене постановою правління НБУ від 29.09.2022 № 210.

Для того щоб приймати оплату за товари/послуги електронними грошима, емітованими в гривні, суб’єкт господарювання має відкрити рахунок та/або електронний гаманець в банку або іншій установі, що є резидентом,

Хто може бути емітентом електронних грошей в Україні, визначено в ст. 57 Закону про платіжні послуги. Зокрема, такими емітентами можуть бути:

— банки, які включені НБУ в Реєстр емітентів електронних грошей;

— небанківські установи (платіжні установи, оператори поштового зв’язку, установи електронних грошей, філії іноземних установ електронних грошей) — за умови, що вони мають відповідні ліцензії НБУ на право здійснення операцій з електронними грошима.

Отже, щоб оплата за товари/послуги від резидента вважалася оплатою електронними грошима,

Тобто це має бути або банк, який уключений в Реєстр емітентів електронних грошей*, або небанківська установа, яка має відповідну ліцензію НБУ на здійснення операцій з електронними грошима.

* До речі, НБУ свого часу оприлюднив список банків, які мають право здійснювати випуск електронних грошей згідно із законодавством України.

Якщо оплата буде надходити на інші електронні гаманці (випущені іншими особами), то така оплата не буде вважатися оплатою резидентом за товари електронними грошима.

Що ще важливо:

1) як тільки суб’єкт господарювання відкриє рахунок та/або електронний гаманець у емітента-резидента на операції з електронними грошима, то

Тобто про існування у суб’єкта господарювання електронного гаманця будуть знати податківці. Відповідні зміни будуть закріплені, зокрема, у п.п. 66.1.2 ПКУ;

2) суб’єктам господарювання відкриваються окремі електронні гаманці (п. 34 розд. IV Положення № 210):

— окремо для приймання оплати за товари/послуги від покупців (гаманець для господарської/підприємницької діяльності). Причому, як зазначено в Положенні, електронний гаманець користувача для господарської діяльності використовується як транзитний, на якому на кінець операційного дня емітента не повинно бути залишків. Емітентом забезпечується негайне погашення отриманих від покупців електронних коштів шляхом одночасного перерахування коштів на поточний/платіжний рахунок користувача. Тобто отримані електронні гроші з гаманця моментально виводяться на поточний/платіжний рахунок суб’єкта господарювання (п. 65 розд. VII Положення № 210);

— окремо для видаткових операцій (гаманець для виконання власних господарських зобов’язань) — з метою ініціювання оплати товарів, що придбаваються для споживання у власній діяльності, сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Покупець — нерезидент. У цьому випадку суб’єкту господарювання — резиденту дозволяється отримувати оплату за товари/послуги від покупця-нерезидента (розд. VIII постанови № 210):

Тобто оплата може надходити від покупця на електронні гаманці, відкриті платіжною установою-нерезидентом.

Щоправда, щоб така оплата вважалася оплатою електронними грошима, повинні виконуватися ще додаткові умови:

1) іноземна платіжна установа-нерезидент повинна відповідно до законодавства держави, в якій вона зареєстрована, мати право надавати платіжні послуги;

2) іноземна установа електронних грошей забезпечує погашення (виведення) цих електронних грошей з електронного гаманця та

3) сума операції не перевищує розміру (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), передбаченого ст. 20 Закону про запобігання*. Тобто не перевищує порога в 400 тис. грн.

* Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX.

Зазначимо також, що на час воєнного стану щодо розрахунків з нерезидентами (через іноземні установи електронних грошей) НБУ обмежень на розрахунки електронними грошима на час воєнного стану не встановлював.