Відомо, що при здійсненні неоподатковуваних (пільгових) операцій вхідний ПДВ треба компенсувати. При цьому:
— якщо товари/послуги (придбані «з ПДВ») повністю використовуються в неоподатковуваній (пільговій) діяльності — за ними нараховують компенсуючі ПЗ (податкові зобов’язання) за п. 198.5 ПКУ (щоб компенсувати всю суму вхідного ПДВ зважаючи на повне неоподатковуване використання);
— якщо товари/послуги (придбані «з ПДВ») одночасно використовуються і в оподатковуваній, і в неоподатковуваній діяльності, і поділити їх між оподатковуваною та пільговою діяльностями неможливо, то застосовують механізм розподілу ПДВ, передбачений ст. 199 ПКУ, і нараховують розподільчі ПЗ (щоб компенсувати частину вхідного ПДВ — яка припадає на неоподатковувану діяльність, з урахуванням частки неоподатковуваних операцій антиЧВ).
Для застосування першого варіанта і нарахування компенсуючих ПЗ за прямими матеріальними витратами необхідно точно знати, яка кількість матеріалів/сировини (придбаних «з ПДВ») пішла на випуск неоподатковуваної (пільгової) продукції. Але що якщо при великій номенклатурі встановити це прямим рахунком достатньо складно і вирішено відштовхуватися від другого варіанта і компенсувати ПДВ за прямими витратами шляхом розподілу ПДВ і нарахування розподільчих ПЗ?
Вважаємо, що і такий варіант, хоча й помилковий, але із суто практичних міркувань усе ж можливий
Адже в цьому випадку платник не ухиляється від обов’язку компенсувати суму вхідного ПДВ. Що ж стосується власне суми нарахованих ПЗ, то щоб пред’являти щодо неї якісь претензії (мовляв, що ПЗ платником визнані неправильно — і навіть далі: що в платника податку на прибуток це, у свою чергу, може позначитися й на сумі податкових витрат), то податківцям для цього, по суті, треба самостійно провести підрахунки й обчислити суму відхилення. Причому не обов’язково, що результатом обчислень буде заниження ПЗ — може вийти, наприклад, і завищення. Ну а враховуючи широкий обсяг номенклатури і трудомісткість усіх підрахунків, швидше, контролери погодяться з «розподільчим» підходом платника податків.
Тим паче, що зовсім не важливо, нараховані компенсуючі чи розподільчі ПЗ і в якій сумі — вони жодним чином не впливають на розрахунок частки неоподатковуваних операцій антиЧВ і, скажімо, не можуть її при розрахунку якось викривити (оскільки відображаються в рядках 4.1, 4.2, 4.3 декларації з ПДВ і ні в підрахунку оподатковуваних, ні в підрахунку загальних обсягів операцій не враховуються, див. формулу розрахунку антиЧВ у таблиці 1 додатка Д6).
До чого можуть причепитися податківці — так це до нереєстрації компенсуючої податкової накладної (ПН) з типом зведеності «1». Утім і тут є контраргумент: ПЗ були включені до зведеної розподільчої ПН (з типом зведеності «2» у лівій верхній частині). І це ніяк не означає, що ПН на компенсацію ПДВ узагалі відсутня і не була платником зареєстрована.
Тому якщо ви готові обстоювати свою позицію, то можете ризикнути застосовувати «розподільчий» підхід до сировини та матеріалів.
