За звичайного режиму роботи роботодавець може «розвести» дві половини робочого дня щонайбільше на 2 години. Саме стільки складає максимальна тривалість перерви для відпочинку та харчування відповідно до ст. 66 КЗпП.
Якщо ж, враховуючи специфіку роботи працівника, двох годин замало, то є сенс замислитися над поділом робочого дня на частини.
Поділ робочого дня на частини дає можливість встановити перерву між двома частинами робочого дня тривалістю більше 2 годин
Така збільшена перерва не включається до складу робочого часу та не оплачується.
Чи всім дозволено ділити? Розповідаємо.
Чи всім дозволено?
Режим з поділом робочого дня на частини частенько використовується в торгівлі, на транспорті, сільгосппідприємствах тощо. Приклад — водії автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення. Для них можливість встановлення робочого дня з розподілом зміни на дві частини та умови такого розподілу прямо передбачені п. 2.8 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансзв’язку від 07.06.2010 № 340.
Цікавий момент. До 02.04.2020 право поділу робочого дня було обмежене та допускалося виключно на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством. Проте з указаної дати такі обмеження були скасовані. Сьогодні сторони трудового договору можуть самостійно визначати потребу в поділі робочого дня. Дозволяє це реалізувати гнучкий режим робочого часу, особливості застосування якого визначено ст. 60 КЗпП.
Як працює?
З попередньої статті ви вже знаєте, що гнучкий режим робочого часу — це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої норми тривалості робочого часу.
Встановлюють гнучкий режим за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем (ч. 1 ст. 60 КЗпП).
За гнучкого режиму робочий час працівника ділиться на фіксований та змінний.
Протягом змінного часу працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах установленої норми тривалості робочого часу.
У фіксований час працівник має бути на робочому місці та виконувати свої посадові (робочі) обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини. Це прямо зазначено в п. 1 ч. 4 ст. 60 КЗпП.
Приклад. Підприємство має потребу в обов’язковій присутності на робочому місяці касира з понеділка по суботу з 10:00 до 12:00 та з 19:00 до 22:00, оскільки в цей час проводитиметься оприбуткування готівкової виручки. Касир необхідний на повну зайнятість (тижнева норма робочого часу — 40 годин).
За таких умов касиру можна встановити шестиденний робочий день з гнучким режим робочого часу, з поділом робочого дня на частини та зобов’язати дотримуватися тривалості щоденної роботи, визначеної ст. 52 та 53 КЗпП для шестиденки, а саме в понеділок — п’ятницю — 7 годин, в суботу — 5 годин.
Фіксованим буде час у понеділок — суботу з 10:00 до 12:00 та з 19:00 до 22:00.
Години змінного часу можуть бути встановлені у понеділок — п’ятницю, наприклад, так: з 9:00 до 10:00, з 12:00 до 13:00, з 18:00 до 19:00.
З понеділка по п’ятницю касир повинен відпрацювати встановлені 7 годин. При цьому 5 години, а саме з 10:00 до 12:00 та з 19:00 до 22:00, він зобов’язаний бути на робочому місці. Інші 2 години роботи розподіляє на власний розсуд в межах змінного часу.
В суботу касир працюватиме тільки в фіксовані години. Змінного часу немає. Чому? Бо відповідно до ст. 53 КЗпП максимальна тривалість роботи напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. А саме 5 годин складає фіксований час.
Робимо висновки?
Висновки
- У разі запровадження гнучкого режиму можна перебачити поділ робочого дня на частини.
- Поділ робочого дня на частини дає можливість встановити перерву між двома частинами робочого дня тривалістю більше 2 годин.
- Час такої збільшеної перерви у робочий час не включається.
