* zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40352
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Якщо місцезнаходженням ФОП згідно з ЄДР є територія, віднесена за Переліком № 309* до тимчасово окупованої, то:
— правочин із таким ФОП є нікчемним;
— із виплати на користь такого ФОП слід утримати ПДФО та ВЗ
* Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.
Тема непроста. Ми її торкалися вже багато разів (див., зокрема, статтю «ФОП з окупованої території: проблеми з контрагентами» // «Податки & бухоблік», 2023, № 40). Та, власне, і передбачали, що податківці оберуть саме таку логіку.
Тобто не будуть взагалі брати до уваги тонкощі Закону № 1207* та п.п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ щодо «сортування» тимчасово окупованих територій (ТОТ) на такі, що окуповані до початку воєнного стану та після початку воєнного стану, правові вимоги до яких різні. А всі ТОТ скинуть «в одну купу» із застосуванням до неї максимально несприятливих податкових наслідків.
Власе це ми і бачимо. Цікавою лише є «подача матеріалу» податківцями. Дивіться.
Найбільше, звісно, податківців цікавить утримання ПДФО та ВЗ із виплати на користь ФОП із ТОТ. При цьому норма про необхідність утримання ПДФО та ВЗ із виплат на користь ФОП із ТОТ міститься у п.п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Але чомусь податківці про неї у своїй відповіді взагалі не згадують. Чому? Вочевидь тому, що в ПКУ є чітке визначення, які саме території вважаються ТОТ для цілей всього п. 38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Це територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, що її було тимчасово окуповано ще до початку (!) воєнного стану.
І податківцям це визначення, судячи з усього, не до вподоби.
Тож вони наводять інший логічний ланцюжок. Мовляв, ПДФО та ВЗ із виплат на користь ФОП із ТОТ слід утримувати тому, що правочин із таким ФОП є нікчемним згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 1207 (ср. ).
Але це теж вкрай сумнівна логіка. Навіть якщо не вдаватися в деталі, що тут теж мова не про всі ТОТ.
Бо якими є наслідки визнання правочину нікчемним*?
* Нікчемний правочин розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов’язань, що в ньому закріплені.
Це:
— необхідність повернення отриманого сторонами за нікчемним договором. Тобто кожна із сторін правочину зобов’язана повернути те, що вона одержала в процесі його виконання;
— можливість податківців за певних умов (!) через звернення до суду стягнути на користь держави отримане сторонами за таким договором (більше деталей щодо цього знайдете, зокрема, у статті «Правочин недійсний: наслідки» // «Податки & бухоблік», 2020, № 55).
А от утримання ПДФО та ВЗ власне через нікчемність договору як раз таки під дуже великим сумнівом.
Втім реальні наслідки нікчемності податківців вочевидь цікавлять менш за все. Бо успіх податківців у тому ж суді дуже сумнівний. У тому числі з погляду на довоєнну судову практику.
Який наслідок цього всього?
Контрагенти «шарахаються» від ФОП, місцезнаходженням яких згідно з ЄДР є територія, віднесена за Переліком № 309 до ТОТ
Без різниці, чи це ТОТ, окуповані до початку воєнного стану, чи ТОТ, окуповані після цього.
У свою чергу
ФОП, щоб не мати проблем з контрагентами і податківцями, залишається лише перереєструвати своє місцезнаходження на іншу територію України
До речі, змінювати прописку для цього необов’язково.
Більше деталей щодо цього, у тому числі аргументи для тих, хто захоче «відкрити очі» на дійсний стан речей податківцям та контрагентам, знайдете у статті «ФОП з окупованої території: проблеми з контрагентами» // «Податки & бухоблік», 2023, № 40.
