РРО/ПРРО, на нашу думку, в столовій підприємства можна не використовувати, але з певними застереженнями. У будь-якому разі спосіб розрахунків, що склався на сьогодні, слід відкоригувати, виключивши приймання готівки персоналом столової.
Пояснимо детальніше.
Щоб підприємство мало право не використовувати РРО/ПРРО на підставі п. 1 ст. 9 Закону про РРО, воно повинно дотримуватися низки умов.
1. Торгувати продукцією власного виробництва. У розумінні податківців (див. БЗ 109.03) це продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили. Якщо столову розглядати як один із цехів підприємства, що виробляє страви для харчування своїх працівників, то таку продукцію цілком можна вважати власновиробленою. Головне при цьому, щоб у асортименті продукції столової не було жодного товару, купленого на стороні і проданого без переробки (хліб, мінеральна вода, соки, молочно-кислі продукти тощо).
2. Не продавати так звані ризикові товари (ТСПТ, ліки та медвироби, ювелірні товари).
3. Не бути підприємством торгівлі або громадського харчування. На думку податківців (див. БЗ 109.01),
суб’єкт господарювання вважається підприємством торгівлі або громадського харчування, якщо торгівля або громадське харчування визначені в його статуті основним видом діяльності і здійснення діяльності відповідає вимогам Порядку № 833*
На наш погляд, орієнтуватися слід не стільки на статут, скільки на відомості, внесені до ЄДР. Зрозуміло, що найбільш безпечною буде повна відсутність у ЄДР кодів за КВЕД-2010 з розділів 45 — 47 секції G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» і з розділу 56 секції I «Тимчасове розміщування й організація харчування». Але оскільки головні податківці підійшли до питання ліберально й орієнтуються на основний вид діяльності, то можна сподіватися, що будівельне, машинобудівне або сільськогосподарське підприємство не визнають закладом ресторанного господарства через наявність у його складі столової (харчоблоку, цеху готової їжі тощо).
Водночас маємо попередити про ймовірність фіскального трактування п. 1 ст. 9 Закону про РРО на місцях (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 10.04.2019 № 1531/ІПК/26-15-14-09-01-15, в якому податківці відмовили підприємству у звільненні від РРО/ПРРО за цим пунктом через те, що одним (!) із видів його діяльності була діяльність у сфері роздрібної торгівлі). Тож краще перед тим як зважитись на реалізацію готових страв у столовій без РРО/ПРРО, отримати на свою адресу індивідуальну податкову консультацію з цього питання.
4. Здійснювати розрахунки в касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою суб’єкта господарювання.
При цьому
спосіб розрахунків, коли персонал столової протягом дня приймає готівку за обіди від працівників, а потім загальною сумою здає її в касу підприємства, категорично не прийнятний
В ідеалі кожен відвідувач столової має сам розрахуватися за куплений ним обід у касі підприємства й отримати від касира відповідну квитанцію.
Разом з тим не бачимо нічого страшного в тому, якщо один працівник оплачуватиме в касі вартість обідів для всього підрозділу (цеху, дільниці, відділу, служби тощо). Головне, щоб персонал столової не оперував готівкою. Готівка має потрапляти в касу підприємства або від кожного працівника або від кількох працівників, уповноважених трудовими колективами на організацію харчування своїх підрозділів і проведення готівкових розрахунків через касу.
