* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Суть спору
Працівник, як учасник бойових дій, мав право на додаткову відпустку окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, встановлену ст. 162 Закону про відпустки. Проте таким правом він скористався лише в поточному році, а за попередні роки зажадав виплати компенсації за невикористану відпустку. Роботодавець відмовив працівнику.
Позиції сторін
Працівник. На думку працівника, роботодавець повинен був пропонувати йому використати додаткову відпустку, яка належала йому як учаснику бойових дій. Оскільки роботодавець цього не робив і відпустка не була використана, то вона підлягає компенсації.
Роботодавець. Вимоги працівника є безпідставними. Додаткова відпустка, що передбачена ст. 162 Закону про відпустки, не надається за минулий рік, якщо працівник не скористався правом на неї у поточному році, та не підлягає грошовій компенсації.
Вирішення справи судом
Верховний Суд* (як і суди попередніх інстанцій) став на бік роботодавця.
* Постанова Верховного Суду України від 31.10.2022 у справі № 241/2229/20.
Він зазначив, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, зокрема щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні.
Тобто законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій.
Невикористана у поточному році відпустка учаснику бойових дій на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначаються за погодженням між працівником і роботодавцем.
Нормами КЗпП та Закону про відпустки не визначено обов’язок роботодавця пропонувати працівнику, який має право на додаткову відпустку учасникам бойових дій, використати таку відпустку.
Думка редакції
Перш за все хочемо вас попередити, що висновки, зроблені Верховним Судом у постанові, що сьогодні розглядається, слід використовувати виключно в ситуації зі звичайними працівниками. Якщо у вас є працівники/службовці, відпустки яким надаються відповідно до Закону про відпустки та інших законів, то слід аналізувати норми цих законів у цілому. Приклад — військовослужбовці, які також мають право на відпустку учасникам бойових дій відповідно до Закону про відпустки, проте щодо її компенсації у них склалася інша практика (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18).
Та повернемося до звичайних працівників та постанови Верховного Суду, що сьогодні розглядаємо. Чи погоджуємося з висновками, викладеними судом у постанові? Так.
Статтею 162 Закону про відпустки передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів на рік:
— учасникам бойових дій;
— постраждалим учасникам Революції Гідності;
— особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII;
— особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 років» від 17.04.91 № 962-XII, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
Така додаткова відпустка не входить до складу щорічної (основної та додаткової) відпустки, тож норми розд. II «Щорічні відпустки» Закону про відпустки на неї не поширюються. Вона:
— надається за календарний рік. Причому право працівника на цю відпустку повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Навіть відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
— має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівникові, як учаснику бойових дій, буде надана відпустка, початок якої припадає на один рік (2023), а закінчення — на наступний (2024), наприклад, то вважається, що це відпустка за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2023-й). Якщо працівник не реалізував свого права на таку відпустку в поточному році, перенести її на наступний не вийде.
Зауважимо, що на відміну від щорічних відпусток, відпустка, визначена ст. 162 Закону про відпустки, не підлягає обов’язковому плануванню в графіку відпусток. Обов’язок з планування (складання графіка відпусток) стосується виключно щорічних відпусток (див. ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки). Тож якщо роботодавець не вніс її до графіка відпусток, а працівник протягом календарного року не звернувся з заявою про її надання, то вона «згорає».
