Відновлення незаконно списаного ліміту: судова практика

Регліміт та залік ПДВ-боргу

Загальні правила. Якщо у платника ПДВ є податковий борг з ПДВ (у тому числі відстрочений/розстрочений), то його можна погасити від’ємним значенням, що фігурує у декларації з ПДВ. Таке право дає платнику ПДВ п.п. «а» п. 200.4 ПКУ. Суму від’ємного значення, яка зараховується в рахунок податкового боргу, він має відобразити у ряд. 20.1 декларації з ПДВ. Деталі у «Гасимо ПДВ-борг від’ємним значенням» // «Податки & бухоблік», 2022, № 57.

Здається, до чого тут реєстраційний ліміт? Але зв’язок тут, на жаль, є. Річ у тому, що величина від’ємного значення, якою можна погасити борги, обмежена лімітом реєстрації. Тобто від’ємне значення можна спрямувати на погашення податкового боргу тільки у розмірі, що не перевищує суму ліміту реєстрації на момент отримання декларації контролюючим органом.

Вимоги фіскалів. Податківці ж вважають, що таке зарахування пов’язано з лімітом також і тим, що

На наш погляд, такі вимоги фіскалів неправомірні. Адже відповідно до вимог п. 200.4 ПКУ сума від’ємного значення, зарахована в рахунок податкового боргу, не є бюджетним відшкодуванням.

Водночас податківці на це не зважають. Вони вже дуже давно незаконно прирівняли погашення-залік податкового боргу від’ємним значення до бюджетного відшкодування. А тому при проведенні такого заліку зменшують платникам реєстраційний ліміт (ΣНакл) за рахунок показника ΣВідшкод. Саме таким чином налаштоване наразі програмне забезпечення СЕА ПДВ.

Про це фіскали заявляють і у своїх роз’ясненнях (див. БЗ 101.17). У них вони стверджують, що коли підприємство самостійно не сплачує наявний податковий борг з ПДВ грошима, а здійснює погашення за рахунок ВЗ то сума, задекларована в рядку 20.1 декларації з ПДВ, зменшує реєстраційний ліміт (за рахунок збільшення ΣВідшкод) і вважається відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу.

Вирішення проблеми. Звісно, з таким свавіллям фіскалів можна не погоджуватися. Але щоб довести протилежне, доведеться іти в суд.

На сьогодні, на жаль, відсутні судові рішення, в яких би платник податку намагався відновити реєстраційний ліміт, незаконно знятий фіскалами через зарахування від’ємного значення в рахунок погашення податкового боргу. Водночас є рішення, в яких згадується таке зарахування, але воно не є предметом спору (див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 01.12.2020 у справі № П/320/90/20). У цій справі судді розглядали визначення суми бюджетного відшкодування при заявленому (хоч і помилково) зарахуванні від’ємного значення у рахунок податкового боргу. Так ось — судді спираються на реєстраційний ліміт без урахування його зменшення на суму податкового боргу.

Втім, багато платників не захочуть судової тяганини. А отже, їм слід:

— змиритися із неминучим, а саме з тим, що вони втратять реєстраційний ліміт;

— не здійснювати такого зарахування, а погасити податковий борг своїми кровними коштами зі збереженням реєстраційного ліміту.

Поповнення ПДВ-рахунку

Загальні правила. Складовою формули обчислення реєстраційної суми в СЕА ПДВ є сума поповнення електронного рахунку (п. 200¹.3 ПКУ). При цьому п. 200¹.4 ПКУ встановлено, що для збільшення реєстраційного ліміту на електронний ПДВ-рахунок кошти можна зараховувати з поточного рахунку платника податків, відкритого у банку, та/або рахунку, відкритого у небанківського надавача платіжних послуг.

Отже, фіскали завжди наполягають, що ліміт зросте, тільки коли поповнити ПДВ-рахунок з власного поточного рахунку (див. лист ДПСУ від 17.04.2020 № 1610/6/99-00-04-01-03-06/ІПК та БЗ 101.17). А ось при поповненні ПДВ-рахунку з інших джерел, наприклад шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку, через платіжні пристрої (термінали самообслуговування тощо), чи якщо рахунок поповнити з поточних рахунків третіх осіб, збільшення ліміту не буде (див. лист ДПСУ від 04.02.2020 № 443/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, БЗ 101.17).

З тим, що для збільшення реєстраційного ліміту ПДВ-рахунок слід поповнити із поточного рахунку, що належить платнику податку, ми не сперечаємося (див. «Некоректна сплата та регліміт щодо ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2023, № 35). Водночас фіскали примудряються не збільшувати реєстраційний ліміт, навіть коли підприємство поповнює ПДВ-рахунок зі свого власного рахунку.

Дії фіскалів. Бувають випадки, коли фіскали не бажають збільшувати реєстраційний ліміт, якщо підприємство поповнить свій ПДВ-рахунок із свого власного поточного рахунку, але інформація про який податківцям не надана. Чому дані про поточний рахунок не потрапили до фіскалів, зараз не обговорюємо. Це вже інше питання.

Але суті це не змінює: коли фіскали бачать, що кошти на ПДВ-рахунок зайшли з рахунку, який не світиться в їх системі, як рахунок платника ПДВ, вони не збільшують реєстраційний ліміт.

І щоб переконати фіскалів у помилковості їх твердження (адже ніде немає вказівки, що для збільшення ліміту кошти мають зайти не просто з рахунку, що належить платнику ПДВ, а саме з рахунку, дані про який значаться в системі податківців), доводиться йти до суду.

Що говорить суд. Суд, розглядаючи випадки збільшення реєстраційного ліміту через поповнення ПДВ-рахунку, вважає, що

Адже не існує жодної законодавчої норми, яка б забороняла збільшувати реєстраційний ліміт у випадку поповнення ПДВ-рахунку з рахунку платника, який не перебуває на обліку в контролюючому органі (див. постанову Третього апеляційного адмінсуду від 14.03.2023 № 280/2121/22).

Проблеми Еперевищення

Основи. Бувають випадки, коли платник ПДВ реєструє помилково ПН не на того покупця або взагалі без факту операції. У цьому випадку проблем із лімітом не виникає, коли такі ПН будуть обнулені шляхом складання зменшуючих РК у періоді формування такої помилкової ПН.

Якщо ж помилкову ПН обнуляти зменшуючим РК у наступних періодах, то тоді можуть виникнути проблеми з лімітом. Річ у тому, що в декларації не прийнято показувати ні помилкові зайві ПН (без факту операції), ні зменшуючі РК до них, але дані про них у будь-якому випадку врахуються в ЄРПН (у ΣНаклВид).

Тому

Щоправда, ліміт повинен відновитися, якщо помилкову ПН обнуляти зменшуючим РК з типом причини «20» у шапці. Проте такий РК складають в окремих випадках — тільки коли на одну й ту ж операцію постачання з одним і тим же покупцем зареєстровано дві або більше ПН і коли дані із обох ПН (правильної і зайвої помилкової) збігаються.

Якщо ж є розбіжності, то, на жаль, зареєструвати зменшуючий РК з типом причини «20» не вдасться. А отже, своїми силами відновити втрачений реєстраційний ліміт через виникнення ΣПеревищ теж не вийде.

Що кажуть фіскали. Щоб відновити суму втраченого ліміту, логічно звернутися до фіскалів з відповідним проханням. Але, на жаль, вони, крім усім відомих (скласти зменшуючий РК з типом причини «20»), рекомендацій для вирішення цієї проблеми не дають. Самостійно вони міняти значення реєстраційного ліміту і прибирати показник ΣПеревищ не бажають (докладніше див. «Помилкові податкові накладні та ліміт» // «Податки & бухоблік», 2023, № 35). Тому на допомогу можна розраховувати тільки від суду.

Що говорить суд. А от суд у такій ситуації стає на бік платника ПДВ. Слуги Феміди зазвичай вважають: юрособа має право мирно володіти своїм майном, у тому числі тим, що пов’язане з ПДВ. Тому якщо платник ПДВ здійснив всі можливі дії щодо відновлення суми реєстраційного ліміту, але через недосконалість СЕА ПДВ ліміт не відновився, то його треба відновити в ручному режимі. Отже, саме фіскали мають виправляти дані показників, які впливають на суму реєстраційного ліміту (див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 20.07.2021 у справі № 620/6450/20 та постанову Другого апеляційного адмінсуду від 08.02.2021 у справі № 520/4314/2020).