Висновок документа
У разі призначення допомоги по вагітності та пологах за сумісництвом її сума не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Лист ПФУ, що коментується, є відповіддю на наш запит. Розповідаємо, чому він з’явився.
У питаннях надання допомоги по вагітності та пологах головує Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Його ч. 2 ст. 19 встановлено, що сума допомоги по вагітності та пологах не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Раніше, в період, коли питаннями виплати допомоги займався ФСС, він наполягав, що мінімальні гарантії щодо розміру допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом не застосовуються. Свою позицію Фонд пояснював тим, що право на допомогу застраховані особи мали за всіма місцями роботи. Тож достатньо, якщо зазначена гарантія буде реалізована за основним місцем роботи працівника (див. роз’яснення ФСС від 26.11.2018).
Проте з 2023 року фінансування страхових виплат за листками непрацездатності здійснюється Пенсійним фондом. Та й сам Закон № 1105 з 01.01.2023 запрацював у новій редакції. Серед іншого, було змінено норми щодо права на отримання лікарняних та допомоги по вагітності та пологах застрахованими особами, які мають декілька місць роботи. Тож у результаті за страховими випадками, початок яких припав на 01.01.2023 чи пізніше, лікарняні, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому КМУ.
І тут цілком логічно постає питання: якщо сьогодні допомога по тимчасовій непрацездатності надається «або-або», то як бути з вимогою про мінімальний розмір допомоги, якщо за основним місцем роботи відмова в призначенні, а виплата відбувається за сумісництвом?
Відповідь ПФУ на це запитання наведена на початку статті. Як бачите, у такому випадку роботодавець за сумісництвом повинен виконати вимогу про виплату допомоги по вагітності та пологах в розмірі не нижчому за допомогу, обчислену з мінімальної зарплати.
Звісно, ситуація, яку сьогодні розглядаємо, вкрай рідко зустрічається на практиці. Пенсійники наполягають, що пріоритетним є надання допомоги за основним місцем роботи працівника. І тільки в разі нереалізації такого права за основним місцем роботи (отримання вмотивованого рішення з відмовою) допомога надається за сумісництвом.
Так, наприклад, якщо працівниця за основним місцем роботи продовжує виконувати свої посадові обов’язки навіть попри настання права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, а за сумісництвом оформлює таку відпустку, до допомога по вагітності та пологах може бути надана їй за місцем роботи за сумісництвом. При цьому сума такої допомоги не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
