Одразу скажемо, що за бухобліковими правилами витрати треба визнавати у своєму періоді — у періоді, до якого вони належать (тобто разом з доходом або в періоді фактичного понесення, якщо безпосередньо їх пов’язати з доходом неможливо, п. 7 НП(С)БО 16). Інакше
якщо витрати показати не в тому періоді, то це призведе до викривлення фінансової звітності
Тобто витрати минулого періоду виявляться занижені, а поточного — завищені. Таким чином буде порушений принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що використовуються в бухобліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (п. 6 розд. III НП(С)БО 1). У підсумку буде викривлений фінрезультат.
Таким чином, для витрат у бухобліку чітко позначений момент виникнення. Тому відображати їх у чужому періоді неправильно.
Ну а оскільки податковоприбутковий облік орієнтований на бухгалтерський, то в платників податку на прибуток бухоблікові помилки (витрати «не того періоду») спричинять помилки і в податковоприбутковому обліку. Причому навіть у тому випадку, якщо помилка — внутрішньорічна (наприклад, витрати показали не в тому кварталі року). Розглянемо ситуації детальніше.
Податок на прибуток. Припустимо, що витрати (в сумі 10000 грн) врахували не в тому кварталі року — не в I кварталі, а збираємося врахувати в декларації за півріччя 2023 року (див. таблицю). До яких наслідків у платника-квартальника це може призвести?