З таким запитанням звернувся передплатник «Податки & бухоблік» на гарячу лінію журналу. Вам також цікаво знати на нього відповідь? Тоді приєднуйтесь до розмови.
Для початку давайте з’ясуємо, чи завжди при визначенні строків в наказі встановлюється конкретна дата закінчення події, тобто зазначається «з — по». Ні, не завжди. Є накази, в яких дата закінчення залишається «відкритою», оскільки вона обумовлена настанням певної події. Наприклад, працівник може бути прийнятий на роботу «з 01.11.2023 на час виконання пуско-налагоджувальних робіт на підприємстві». Таке формулювання узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП.
Ще поширена ситуація: працівника приймають на роботу на період відпустки для догляду за дитиною до 3 років основного працівника, припустимо з 01.11.2023. Тоді в наказі про прийняття буде зазначено: «з 01.11.2023 на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (основної працівниці) по день фактичного виходу на роботу (основної працівниці)».
Ще приклад — наказ про оголошення простою. В ньому, серед іншого, зазначають дату (і час) початку та тривалість простою (дату/час його завершення). При цьому якщо дату закінчення простою встановити заздалегідь неможливо, зазначаємо подію, з якою пов’язане його завершення. Наприклад: «з 01.11.2023 до ліквідації наслідків виробничої аварії».
Переходимо до відпусток без збереження зарплати, підстави для надання яких визначені ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зазвичай законодавець чітко визначає максимальну кількість днів відпустки, на яку може розраховувати працівник. Припустимо, чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, може вимагати надання йому відпустки без збереження зарплати тривалістю до 14 календарних днів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.
Разом з тим, наприклад, п. 31 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки визначено надання матері або іншій особі, зазначеній у ч. 3 ст. 18 цього Закону, відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
Також
протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки
На наш погляд, у двох останніх випадках (карантинна та воєнна відпустки за свій рахунок) допустимо в заяві та наказі про надання відпустки зазначити:
— конкретні дати початку та закінчення відпустки в межах дії карантину/воєнного стану;
— лише дату початку такої відпустки, а дату її закінчення залишити відкритою, зазначивши «до закінчення карантину/воєнного стану».
Зауважимо, що аналогічні варіанти формулювання пропонувала фахівець Держпраці, розглядаючи карантинну відпустку в статті «Відпустка за свій рахунок. Карантинні запитання» // «Податки & бухоблік», 2020, № 44.
Також нещодавно з’явився лист Мінекономіки від 26.09.2023 № 4706-05/51644-07, в якому розглядалося питання, аналогічне тому, яке розбираємо ми з вами. Відомство зазначило, що як у випадку з карантинною, так й у випадку з воєнною відпусткою законодавством не визначено певний термін, крім кінцевого, на який надаються такі відпустки (на період карантину/протягом періоду дії воєнного стану).
Разом з тим період надання вищевказаних відпусток менший, ніж максимально встановлений, може бути визначений за згодою сторін.
Підсумуємо. Працівник може в заяві висловити прохання надати йому відпустку без збереження зарплати з конкретної дати, наприклад, з 01.11.2023 до припинення або скасування воєнного стану. У разі згоди роботодавець зазначає аналогічне формулювання щодо періоду відпустки в наказі про її надання.
