Безоплатна передача товарів/послуг єдиноподатником

Заборони на безоплатність: уявні чи реальні?

Безоплатне передання товарів/послуг не є забороненою операцією для єдиноподатників. Разом з тим слід ураховувати встановлені ПКУ обмеження для різних груп платників ЄП. Пояснимо, що ми маємо на увазі.

Юрособи/ФОП групи 3. Ці платники ЄП можуть безоплатно передавати товари/послуги кому завгодно: звичайним фізособам, незалежним професіоналам, ФОП, юрособам незалежно від їх системи оподаткування.

ФОП — платники ЄП групи 1. Вони мають право, зокрема, надавати побутові послуги тільки населенню (п.п. 1 п. 291.4 ПКУ). Причому

Адже погодьтеся: якщо договір про надання послуг не передбачає оплату їх вартості, суть операції від цього не зміниться. Хоча й безоплатне, але надання послуг забороненим категоріям буде порушенням умов перебування єдиноподатником у групі 1. А це, у свою чергу, загрожує ФОП втратою єдиноподаткового статусу і переходом до розряду загальносистемників.

Разом з тим п.п. 1 п. 291.4 ПКУ не обмежує коло покупців тим першогрупникам, які здійснюють роздрібний продаж товарів із торговельних місць на ринках. Тож і безоплатно роздавати свої товари вони можуть кому завгодно.

ФОП — платники ЄП групи 2. Тут ситуація аналогічна. Такі ФОП можуть надавати послуги лише населенню та іншим платникам ЄП будь-якої групи (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ).

Відповідно не можна, будучи спрощенцем групи 2, надавати послуги, в тому числі безоплатно:

— підприємствам — платникам податку на прибуток;

— ФОП на загальній системі оподаткування;

— неприбутковим організаціям (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2019 № 2562/В/26-15-13-06-12/ІПК);

— фізособам, які провадять незалежну професійну діяльність (нотаріусам тощо, див. статтю «ФОП групи 2 не може надавати послуги нотаріусу» // «Податки & бухоблік», 2021, № 38).

Разом з тим п.п. 2 п. 291.4 ПКУ дозволяє другогрупникам здійснювати виробництво та/або продаж товарів, а також діяльність у сфері ресторанного господарства, не обмежуючи коло можливих споживачів. Отже, роздавати свою продукцію і товари, в тому числі виготовлену/закуплену закладами ресторанного господарства, вони можуть усім без винятку.

Дохід від безоплатної передачі

Дохід для платників ЄП — усьому голова. По-перше, дотримання граничного розміру доходу, встановленого п. 291.4 ПКУ для груп 1 — 3, є однією з умов перебування в певній групі та в лавах спрощенців узагалі. По-друге, для єдиноподатників групи 3 дохід — це ще й об’єкт оподаткування.

Тож основне запитання, яке слід вирішити:

* Електронних резидентів (е-резидентів) тут не чіпатимемо — в межах цієї статті вони нам не цікаві.

Для відповіді на нього звернемося до п. 292.1 ПКУ, згідно з яким дохід єдиноподатника — це:

а) для фізосіб-єдиноподатників:

— дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

— дохід у матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ;

б) для юросіб-єдиноподатників:

— дохід (включаючи дохід представництв, філій, відділень юридичної особи) у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

— дохід у матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

Очевидно, що при безоплатних передачах про грошову форму доходу не йдеться. А чи належить безоплатна передача до негрошових доходів єдиноподатника?

У пункті 292.3 ПКУ, який дає визначення таких доходів, чітко прописано, що в єдиноподатковий дохід включають тільки вартість безоплатно отриманих (!) товарів (робіт, послуг). Про дохід від безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) ст. 292 ПКУ не згадує. Отже,

Інакше кажучи, якщо єдиноподатник надає безоплатно товари (роботи, послуги), на його податковому обліку це жодним чином не позначається.

Така ж думка й у податківців (БЗ 108.01.02): ПКУ не передбачає обов’язку єдиноподатника включати у свої доходи вартість товарів, безоплатно переданих іншій юридичній або фізичній особі.

КВЕД для безоплатних передач

Наступне запитання, яке слід вирішити:

Чому воно виникає, гадаємо, зрозуміло. Бо у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі платників ЄП, спрощенець повинен перейти на загальну систему оподаткування (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ). А щоб не втратити свій статус, йому в загальному випадку необхідно заздалегідь подбати про наявність в Реєстрі платників ЄП коду КВЕД, що відповідає діяльності, яку планується здійснювати.

Так от, напрошується висновок, що при безоплатних передачах цього робити не потрібно. Бо зазвичай

Наприклад, роздрібний торговець харчовими продуктами організовує їх безоплатну дегустацію, щоб залучити нових покупців. Тобто метою такої безоплатної роздачі є сприяння його діяльності з роздрібної торгівлі, код якої і має бути зазначено в Реєстрі платників ЄП.

Певні проблеми хіба що можуть бути з наданням ФОП-єдиноподатником благодійної допомоги. На думку фіскалів, благодійна діяльність не може здійснюватись у межах підприємницької діяльності ФОП (див. БЗ 107.01.02). І взагалі вони вважають, що благодійність є видом діяльності, який не може бути зазначений у Реєстрі платників ЄП. Тож ФОП-благодійники, які є платниками ЄП, мають піти зі спрощеної системи оподаткування.

Ми з таким підходом не згодні. Можливість здійснення благодійності ФОП прямо підтверджує п.п. 22 п. 1 розд. ХХ ПКУ, ще низка аргументів (шукайте їх у статті «ФОП-єдинник донатить на ЗСУ, волонтерів тощо: чи є наслідки?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 69), а також відсутність будь-яких законодавчих заборон. Бо інакше можна дійти висновку, що будь-яка безоплатна передача у ФОП неможлива.

Привид бартеру/взаємозаліку при зустрічних безоплатних передачах

Вище ми вже сказали, що заборони на безоплатне розповсюдження своєї продукції/товарів/послуг норми ПКУ не містять. У ПКУ лише існує заборона на негрошові розрахунки (п. 291.6 ПКУ). Але негрошова форма розрахунків і безоплатне надання товарів/послуг — це зовсім різні поняття. Тому ця заборона тут не працює.

Та інколи може статися так, що при двох зустрічних безоплатних передачах різних товарів/послуг від одного єдиноподатника іншому податківці намагатимуться запідозрити бартер (взаємозалік), особливо якщо ненароком суми таких операцій збігаються. Як довести безпідставність претензій фіскалів?

Дивіться, у бухобліку підприємства, у тому числі й платника ЄП, будь-яка безоплатна передача відображається як витрати. Майно, яке підприємство передає безоплатно, відображається за кредитом відповідного рахунка активів у кореспонденції з рахунком витрат. Зокрема, якщо безоплатно передаються товари, це відображається проводкою Дт 949 — Кт 28.

А ось доходу за такою операцією не буде, оскільки не дотримуються критерії його визнання, встановлені п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід»: немає ні збільшення активу, ні зменшення зобов’язання.

Для спрощення візьмемо, що обидва єдиноподатники — не платники ПДВ, тож про нарахування податкових зобов’язань / податкового кредиту при безоплатній передачі/отриманні ТМЦ тут не говоритимемо.

У свою чергу, вартість безоплатно отриманих товарів відображають у складі іншого операційного доходу звітного періоду (субрахунок 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів»).

Таким чином, якщо один єдиноподатник безоплатно передає товари іншому, в його бухобліку буде проводка Дт 949 — Кт 28. А безоплатне отримання інших товарів від свого контрагента-єдиноподатника буде відображено проводкою Дт 28 — Кт 718. Аналогічні бухгалтерські записи будуть і в обліку контрагента.

При цьому

Навіть у тому разі, коли вартість безоплатно переданих і безоплатно отриманих товарів збігається.

А от якби ці єдиноподатники відвантажили товари один одному за відплатними договорами, а потім вирішили провести взаємозалік, картина в бухобліку була б зовсім іншою:

Дт 361 — Кт 702 — дохід на суму відвантажених товарів; Дт 902 — Кт 28 — витрати на суму собівартості реалізованих товарів,

а також

Дт 28 — Кт 631 — оприбуткування придбаних товарів.

Аналогічний комплект проводок був би і в обліку другого єдиноподатника.

Тобто в бухобліку кожного з контрагентів висіли б дві зустрічні грошові заборгованості, зарахування яких взаємозаліком дійсно привело б до порушення заборони на негрошові розрахунки, передбаченої п. 291.6 ПКУ.