Для початку у контексті позовної давності пам’ятаймо про таке:
— строки позовної давності продовжуються на період воєнного стану (далі — ВС) і продовжувалися на період карантину (п. 12 (карантин) та п. 19 (ВС) Прикінцевих та перехідних положень до ЦКУ);
— щодо строків позовної давності у ЗЕД застосовуються у першу чергу положення міжнародних нормативно-правових актів. Застосування у цьому випадку ЦКУ — скоріше, виняток, ніж правило. У питаннях позовної давності у сфері експорту товарів ми спираємося зазвичай на Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.74 (далі — Конвенція), набула чинності для України 01.04.94.
Так, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною українського законодавства (ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону № 1906*). Але повторимося: щодо міжнародної торгівлі (і щодо експорту, зокрема) основний орієнтир — Конвенція зі своїми специфічними нормами, а не ЦКУ.
* Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV.
Отже,
якщо ми говоримо про експорт товарів, на який поширюється дія Конвенції, то призупинення, передбачене у ЦКУ, до строків позовної давності не застосовується
Також важливими є такі факти.
По-перше, Конвенцію ми застосовуємо тільки у тих випадках, коли наш контрагент перебуває у державі-учасниці цієї Конвенції (п. 1 ст. 3 Конвенції). Перелік таких держав можна знайти у листі МЗС від 17.12.2007 № 72/19-612/1-3811. Якщо країна вашого контрагента не потрапила до переліку, то орієнтуємося на законодавство тієї країни, яке обрано у вашому контракті (виходячи зі ст. 35 Закону № 2709**). Наприклад, якщо у контракті зазначено, що сторони керуються правом України, то ми будемо застосовувати ЦКУ. А отже, строки давності будуть призупинятися через карантин та воєнний стан.
** Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV.
По-друге, згідно зі ст. 8 Конвенції строк позовної давності складає 4 роки. За загальним правилом цей строк починає спливати від дня, коли сталося порушення умов договору (ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Конвенції). Тобто, наприклад, якщо експортер мав поставити товар до 25.04.2024, то спливати строк почне з 26.04.2024. Звісно, приклад умовний. Можуть бути нюанси.
Зокрема, ст. 21 Конвенції передбачає можливість подовження строку позовної давності. Проте зауважте: йдеться не про автоматичне продовження. Якщо ми кажемо про воєнний стан та/або карантин, на відміну від ЦКУ, у Конвенції зазначено, що якщо кредитор не може призупинити перебіг позовної давності через незалежні від нього обставини, яких він не може уникнути або подолати, то строк позовної давності не буде вважатися тим, що минув, до закінчення одного року від дня припинення дії відповідної обставини.
Простіше кажучи,
якщо буде доведено наявність форс-мажору, то строк давності таки буде призупинено
Однак форс-мажором прикриватися вічно також не вдасться. Згідно зі ст. 23 Конвенції строк позовної давності у будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня його старту.
Тобто у випадку форс-мажору схема розрахунку така: позовна давність = період дії підтверджених форс-мажорних обставин + 1 рік, але не більше 10 років з початку спливу строку.
По-третє, у ЗЕД-договорі сторони можуть передбачити, що Конвенція взагалі не застосовується до їх відносин (п. 3 ст. 3 Конвенції). Однак це має бути прямо та чітко закріплено у тексті такого контракту. Якщо подібний пункт є, то ми знову ж таки маємо орієнтуватися на законодавство тієї країни, яке обрано у вашому контракті. Тож може так статися, що таким законодавством буде саме законодавство України. А отже, ми можемо застосовувати ЦКУ та автоматичне призупинення строків позовної давності через карантин та воєнний стан.
