05.12.2024
Закон про платіжні послуги* (ст. 38) вимагає від торговців забезпечити покупцю можливість розрахуватися за товари / послуги не тільки готівкою, а і в безготівковій формі.
* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
Під «безготівковим розрахунком» Закон про платіжні послуги має на увазі приймання від покупців до оплати електронних платіжних інструментів на підставі договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим).
При цьому розробленою під вимоги цього Закону постановою № 894* передбачене поетапне запровадження виконання цієї вимоги:
— з 01.01.2023 (перший етап) такий обов’язок поширювався на торговців, які провадять господарську діяльність (продають товари чи послуги (в тому числі дистанційно)) у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб;
— з 01.01.2024 (другий етап) цей обов’язок поширився також і на тих, хто працює у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб включно.
А ось
із 01.01.2025 (третій етап) цей обов’язок пошириться також і тих, хто працює в населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб
Отже, з 01.01.2025 торговці, які працюють (здійснюють розрахунки) навіть у селах*, повинні будуть забезпечити покупцям можливість розрахуватися за товари / послуги не тільки в готівковій формі, а і безготівково.
Тобто з 01.01.2025 ми опинимося у ситуації, коли критерій чисельності населення перестане бути взагалі актуальним у термінальному питанні. Тобто де б не здійснювалась діяльність (розрахунки), термінал буде потрібен. За деякими винятками, про які далі.
Від обов’язку забезпечити приймання оплати товарів / послуг від покупців у безготівковій формі звільняються:
1) до 01.01.2026 торговці, названі в п.п. 4 п. 1 постанови № 894. До них належать
— ФОП на єдиному податку (ЄП) групи 1. Отже,
ФОП на ЄП групи 1 й у 2025 році можуть працювати ще без платіжних терміналів
— торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів;
— торговці, які здійснюють виїзну (виносну) торгівлю (див. також статтю «Розрахунки з покупцями при виїзній торгівлі» // «Податки & бухоблік», 2024, № 45);
— торговці, які здійснюють продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції. Зазначимо, що чітких роз’яснень від податківців щодо цієї категорії продукції немає. Зрозуміло, що мова йде про сільськогосподарську продукцію власного виробництва. Але «сіль» у тому, що в постанові № 894 використано формулювання «власноручно вирощена або відгодована продукція». Тобто не просто власно (тобто самостійно) вирощена або відгодована, а саме «власноручно». Це створює певну неоднозначність стосовно того, чи поширюється це на виробників сільськогосподарської продукції — юридичних осіб (більше деталей з цього приводу знайдете у статті «Продаж продукції власного виробництва: чи є відстрочка від POS-терміналів?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 10). Також податківці не поширюють це звільнення на тих торговців, які, крім власне продажу власноручно вирощеної або відгодованої продукції, займаються продажем інших товарів / продукції (див. роз’яснення в категорії 109.02 БЗ);
2) торговці, які
«провадять господарську діяльність на територіях територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), перелік яких затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій».
Забезпечити покупцю можливість розрахуватися безготівково вони повинні протягом 3 місяців після припинення проведення воєнних (бойових) дій на таких територіях та/або їх деокупації, звільнення від оточення (блокування).
Вважаємо, що тут слід орієнтуватися на території з Переліку № 309*.
А в такому разі не застосовувати платіжні термінали мають право торговці, які здійснюють діяльність (здійснюють розрахунки) на територіях, які відповідно до Переліку № 309 віднесені до:
— територій активних бойових дій;
— територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;
— територій можливих бойових дій;
— тимчасово окупованих територій.
Іншими словами, слід потрапити хоча б до одного розділу Переліку № 309 — де б напроти населеного пункту (де ви здійснюєте діяльність) не була заповнена колонка 4 (крайня права). Тобто ця територія ще не втратила відповідний статус.
Право ігнорувати вимоги про забезпечення покупцю можливості розрахуватися безготівково зберігається весь час, протягом якого населений пункт відноситься до вищеназваних територій + протягом 3 місяців після закінчення активних бойових, можливості бойових дій чи деокупації території
Тобто + 3 місяці з дати, коли територія втратить відповідний статус (ця дата зазначається у крайній справа колонці Переліку № 309).
Податківці щодо цієї відстрочки небагатослівні. Втім вже тривалий час «гуляє» проєкт змін до постанови № 894*, яким у тому числі хочуть зробити прив’язку саме до Переліку № 309.
* Остання версія проєкту змін.
Цікавим є підхід податківців (див. категорію 109.02 БЗ).
Якщо суб’єкт господарювання працює онлайн (надає послуги чи продає товари в інтернет-магазині), не контактує з покупцем / замовником і розрахунки проводить віддалено (тобто не має жодного фізичного контакту з покупцем) — то платіж для продавця і так буде безготівковим. А значить, вимоги щодо забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків виконані автоматично
Тобто можна працювати без термінала та інших способів прийняття платіжних інструментів від покупця.
Те саме, вважаємо, стосується і відправлення товару «післяплатою». Бо в такому випадку торговець сам безпосередньо від покупця оплату не приймає.
Але будьте обережні: якщо ви будете контактувати з покупцем / замовником, тобто відправляти товар власним кур’єром або видавати «самовивозом» і розраховуватись з ним, то вже доведеться виконувати термінальні вимоги.
Ні із Закону про платіжні послуги, ні з постанови № 894 прямо не випливає, що термінальні вимоги стосуються лише роздрібних торговців. Тобто оптовиків термінальні вимоги також стосуються (див., зокрема, статтю «Розрахунки в офісі vs Платіжний термінал» // «Податки & бухоблік», 2023, № 79).
У той же час вже досить давно пропонується (на рівні проєктів змін до постанови 894) оптовиків від виконання термінального обов’язку звільнити. Див., зокрема, проєкт змін тут . Тобто залишається лише дочекатися, коли відповідні зміни будуть прийняті (коли саме це станеться сказати важко).
А поки цих змін немає, корисною є позиція податківців щодо інтернет-магазину (див. вище). Бо з неї виплаває, що якщо оплата покупцем може бути здійснена виключно (!) дистанційно (через рахунок) / суб’єкт господарювання позбавлений можливості отримувати готівку та може приймати оплату за товари, роботи та послуги лише в безготівковій формі, то можна працювати без термінала та інших способів прийняття платіжних інструментів від покупця.
Наприклад, товар передається перевізнику / експедитору для доставки покупцю, а той платить дистанційно (через рахунок). Чи за договором передбачена дистанційна авансова оплата (через рахунок), і лише потім покупець (його працівник) має можливість забрати товар. Тобто немає ситуації, коли ви зустрічаєтесь із покупцем (його працівником) і в нього є можливість вирішити, як саме він хоче розрахуватись (може, хоче карткою).
Це досить суперечливе питання. Узагалі, Законом про платіжні послуги (п. 28 ст. 38) передбачено, що: «торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв».
Конструкція «та/або» фактично означає, що торговцю достатньо забезпечити тільки якийсь один із перерахованих способів безготівкових розрахунків для покупця.
Але! У податківців своя думка з цього приводу. Справдилися наші побоювання (див. зокрема, статтю «POS-термінали: хто може не застосовувати у 2024 році?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 98») стосовно можливості забезпечення розрахунку тільки через QR-код. У листах ДПСУ від 03.10.2024 № 4695/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК; від 20.09.2024 № 4532/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК податківці говорять, що прийняття оплати тільки за допомогою QR-коду буде недостатньо для виконання обов’язку щодо забезпечення покупцю можливості розрахуватися безготівково. Тобто потрібен ще й термінал.
У принципі, аналогічний підхід бачимо і в аналізі регуляторного впливу проєкту змін до постанови № 894 від ДПСУ. Тобто це вже така стійка тенденція.
Хоча повторимо, що прочитання п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги все ж дає змогу розглядати розрахунок за допомогою платіжного застосунку саме як один достатній альтернативний варіант розрахунку. Але, як бачимо, податківці з цим не погоджуються.
Тож для забезпечення покупцю / замовнику можливості здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги) безпечніше мати:
1) або звичайний «фізичний» POS-термінал. При цьому звертаємо увагу на те, що платіжний термінал не може замінити РРО/ПРРО, а РРО/ПРРО платіжний термінал. Адже РРО/ППРО формує чеки і відправляє їх на сервер податкової служби, а платіжний термінал — це лише інструмент приймання оплати (він не виконує фіскальних функцій).
POS-термінал не потрібно реєструвати в податковій або якимось чином повідомляти про його наявність. Можна звернутися до будь-якого банку (і навіть не одного), укласти з ним договір еквайрингу — і будемо мати POS-термінал. При цьому банк ніяким чином не контролює наявність у суб’єкта господарювання РРО/ПРРО — це цілковита відповідальність торговця. Банк лише налаштує термінал і забезпечить надходження грошей з карток клієнтів на рахунок суб’єкта господарювання.
Щодо необхідності з’єднання / поєднання РРО/ПРРО з POS-терміналом важливу інформацію знайдете у статті «РРО, не зʼєднаний / не поєднаний з POS-терміналом: штрафонебезпечно чи ні?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 41 (ср. );
2) або програмний термінал у смартфоні, планшеті тощо.
А той же розрахунок за допомогою QR-кодів або онлайн-інвойсів (рахунків) використовувати тільки як додатковий (на додачу до терміналів) спосіб розрахунків.
За недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення покупцю можливості розрахуватися в безготівкові формі податківці можуть оштрафувати ФОП або винну посадову особу юрособи на 1700 — 3400 грн. А в разі повторного протягом року порушення — застосування штрафу 8500 — 17000 грн (ст. 16315 КУпАП).
Але це лише пів біди. Бо накласти штраф (на ФОП чи безпосередньо на юрособу) можуть і захисники прав споживачів. Так, Закон про захист прав споживачів* (ч. 2 ст. 17 та п. 12 ст. 23) передбачає за це свій штраф — 8500 грн (для тих, хто не забезпечив споживачу можливість безготівкового розрахунку в рамках передбачених законодавством вимог до торговця).
* Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 № 1023-XII.
Якщо в одній господарській одиниці облаштовано декілька місць для здійснення розрахунків за товари (послуги), то чи може торговець забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги) лише в одному місці розрахунків?
Зараз може, бо постанова № 894 не висуває щодо цього жодних вимог. Тобто можна обмежитися тим, що поставити той же термінал лише на одній касі, і формально вимоги законодавства буде виконано.
Але вже тривалий час це хочуть виправити. Як? Через установлення мінімальної кількості місць, де має забезпечуватися можливість здійснення безготівкових розрахунків.
В останньому проєкті змін бачимо таку арифметику: якщо у господарський одиниці дві каси, то облаштувати тим же POS-терміналом слід не менше ніж 50 % загальної кількості кас у такій господарській одиниці. Тобто 1 касу. Якщо більше ніж 2 каси — то не менше 2/3 загальної кількості кас. Тобто якщо кас, наприклад, 6, то облаштувати тим же POS-терміналом слід не менше 4 кас.
Але зверніть увагу! Ми говоримо лише про проєкт (тобто відповідних вимог поки що немає)!