Нагадаємо, що державні та комунальні унітарні підприємства мають сплачувати до бюджету частину свого чистого прибутку, а господарські товариства із державною часткою у статутному капіталі — дивіденди на цю державну частку. Ці обов’язкові платежі ми узагальнено іменуємо держдивіденди. Детально щодо цих платежів (обчислення, сплати, звітування) читайте: «Держдивіденди за 2023 рік» // «Податки & бухоблік», 2024, № 12.
Загальне щодо повернення переплат держдивідендів. Тут фактично потрібно виділити два основних періоди.
1. До 23.05.2020. Спочатку нагадаємо, що до червня 2020 року зайво/помилково сплачені держдивіденди повернути з бюджету (зарахувати в рахунок інших платежів до бюджету) було практично неможливо. Адже податківці тоді ставали у формальну позу і не розглядали заяви про повернення (залік), посилаючись на те, що у переліку податків і зборів, визначеному ст. 9 і ст. 10 ПКУ, відсутній такий платіж, як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що спрямовується до держбюджету. На базі цього робився висновок: оскільки ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, то порядок повернення платнику надміру сплаченої суми грошового зобов’язання, передбачений ст. 43 ПКУ на частину чистого прибутку (доходу), що сплачується до Держбюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, не поширюється*. Таке роз’яснення ДФС майже до червня 2020 року «стовбичило» у БЗ 102.09.
* Аналогічний підхід фіскали застосовували і до переплат держдивідендів товариствами із держчасткою.
2. Починаючи з 23.05.2020. З цієї дати ситуація щодо держдивідендів докорінно змінилася. Адже Законом від 16.01.2020 № 466-IX була внесена до ПКУ низка змін, які стосувались саме сплати/справляння держдивідендів.
23.05.2020 такі платежі в термінах ПКУ вже стали «грошовими зобов’язаннями», контроль за справлянням яких покладено на податкові органи. Тож після цього переплачені до бюджету держдивіденди вже точно стали підпадати (у тому числі і) під дію «повертаючої» ст. 43 ПКУ
Водночас повертати з бюджету зайво сплачені суми держдивідендів і після цих законодавчих змін не завжди буває просто. Особливо це стосується «старих» переплат, які були здійснені до цих законодавчих змін, тобто до 23.05.2020.
Щоправда, податківці подеколи продовжують тягнути і навіть відмовляти у прийнятті заяв на повернення (залік) сум держдивідендів, переплачених і після цієї дати. Однак тепер для таких їхніх дій законодавче підґрунтя вже зовсім відсутнє, і переплати, що виникли після цієї дати, вони вже чітко зобов’язані повертати.
Тепер трохи з судової практики щодо «старих» переплат.
Суди і переплати до 23.05.2020. Як ми зазначили, переплати, що виникли до цієї дати, повернути надто складно, хоча у судів щодо цього і немає уніфікованого (однозначного) підходу. Наприклад, у постанові Другого апеляційного адмінсуду від 09.02.2022 у справі № 520/9688/21 суд підтримав платника у питанні повернення держдивідендів, переплата за якими була здійснена до згаданої дати, і навіть не ставив під сумнів той факт, що ст. 43 ПКУ має застосовуватись і до таких випадків.
Водночас у справах щодо повернення (заліків) таких «старих» переплат держдивідендів судді стають також і на бік фіскалів, відмовляючи підприємствам у таких вимогах. Зокрема, тут негативним прикладом може бути рішення Одеського окружного адмінсуду від 29.11.2022 у справі № 420/1317/20. Використовуючи ті ж самі аргументи, що й податківці, суд стверджує, що
відрахування частини чистого прибутку на момент здійснення переплат (до 23.05.2020), хоч і вважалось платежем, який в обов’язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не було у розумінні норм ПКУ податковим (грошовим) зобов’язанням, а тому на нього не поширюються норми ст. 43 ПКУ
За цією справою була навіть здійснена економічна експертиза Київського НДІ судових експертиз, висновки якої теж були не на користь платника. А ГУ ДПС в Одеській області навіть похвалилося цим своїм судовим здобутком на власній сторінці…
Тож повертати з бюджету переплати держдивідендів, здійснені до 23.05.2020, навіть через суд може бути надто складно, адже незважаючи на зміну законодавства, навіть суди вважають, що до цих «старих» переплат мають застосовуватись і «старі» законодавчі норми, які діяли на дату їх виникнення.
Той факт, що «водорозділ» у підходах суддів до цих питань проходить саме по даті 23.05.2020, чітко підтверджується в постанові Сьомого апеляційного адмінсуду від 23.01.2023 у справі № 560/8369/22. Там, зокрема, зазначено: застосування положення ПКУ, яке вступило у силу 23.05.2020, до зобов’язань, що виникли в попередні періоди, є порушенням ст. 58 Конституції України…
Тож майте цей момент на увазі. І — не тільки щодо «старих» переплат, але і щодо «старих» (що виникли до цієї дати) боргів перед бюджетом за держдивідендами.
Бо у другому випадку такий підхід платникам якраз на користь. Тут ми, трохи відволікшись від теми, зазначимо, що такий самий підхід до сутності держдивідендів у періодах, що передували 23.05.2020, дозволяє платникам вигравати в судах справи щодо правомірності стягнення з них фіскалами несплачених сум «старих» держдивідендів, оскільки такі суми не вважаються «податковим боргом»! (Окрім згаданої вище постанови Сьомого апеляційного адмінсуду, такий підхід див., наприклад, ще в таких судових рішеннях: reyestr.court.gov.ua/Review/112489785, reyestr.court.gov.ua/Review/101686170.)
