Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464) не розділяє базу нарахування ЄСВ залежно від виду доходу, отриманого застрахованою особою від одного страхувальника. Натомість він вимагає від роботодавця, в якого особа працевлаштована за основним місцем роботи (основний роботодавець), порівнювати базу нарахування ЄСВ працівника* за ставкою 22 % з мінімальною заробітною платою (далі — МЗП). І якщо така база буде нижчою за МЗП, то донараховувати ЄСВ до мінімального страхового внеску.
* За умови перебування працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством.
Мінімальний страховий внесок дорівнює добутку МЗП та ставки ЄСВ, установлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Водночас вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП не застосовують до зарплати:
— що нарахована з джерела не за основним місцем роботи;
— до якої застосовуються пільгові ставки внеску (8,41 %, 5,5 %, 5,3 %);
— працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Як реалізуємо вимогу про сплату ЄСВ з МЗП на практиці?