Колишній спецЄПешник не врахував зменшуючу різницю за перехідними операціями

Ситуація, в яку потрапив колишній спецЄПешник, така. Перебуваючи на спрощеній системі, він відвантажив товар покупцеві. Плата за нього надійшла вже після скасування спецЄП, коли наш постачальник був уже на загальній системі. Знаючи, що за такими операціями треба відображати різницю, він збільшив фінрезультат на суму доходу, отриманого як плата за відвантажені раніше товари (у ряд. 4.1.5.1 додатка РІ до декларації з податку на прибуток). Більше жодних різниць він не відображав.

У чому помилка?

Платник не врахував зміни, внесені до п. 4¹ підрозд. 4 розд. XX ПКУ. Він діяв так, як ПКУ наказував до 01.08.2023, тобто до внесення змін Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX. Тоді ПКУ дійсно передбачав відображення тільки однієї збільшуючої різниці.

Річ у тому, що відвантажуючи товар на спецЄП, постачальник визнавав дохід лише в бухобліку. А ось у єдиноподатковому обліку дохід відображається за датою надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ПКУ). Отже єдиним податком ця операція не оподатковується.

Водночас отримана оплата не вплинула і на податок на прибуток, оскільки в бухобліку працює принцип «нарахування» (доходи і витрати відображають у момент їх виникнення незалежно від часу надходження або сплати грошових коштів). Тобто ця операція може залишитися за бортом і щодо податку на прибуток.

Щоб цього не сталося, законодавець і ввів збільшуючу різницю. Саме цю різницю і відобразив постачальник, збільшивши фінрезультат до оподаткування на суму доходу, отриманого як оплата за товари.

У загальному випадку ПДВ у цьому правочині немає, оскільки перша подія була на спецЄП. Якщо ж застосовувався касовий метод, то збільшувати фінрезультат потрібно на суму без ПДВ. У результаті весь дохід від реалізації товарів оподатковувався податком на прибуток за ставкою 18 %. А це не зовсім логічно, податком на прибуток правильніше оподатковувати не дохід, а прибуток.

Законодавець побачив цю помилку і Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX вніс корективи до п. 4¹ підрозд. 4 розд. XX ПКУ: за цією перехідною операцією він додав ще одну різницю, тепер уже зменшуючу.

Тут логічно орієнтуватися на:

— первісну вартість товарів, відображену на рахунку 28, — якщо йдеться про торгівлю (проводка Дт 902 — Кт 28);

— на собівартість виробленої продукції, відображену на рахунку 26, — якщо йдеться про виробництво (проводка Дт 901 — Кт 26) і на виробничу собівартість робіт, послуг (проводка Дт 903 — Кт 23).

Відображається ця різниця в ряд. 4.2.5.1 додатка РІ до декларації з податку на прибуток.

Причому ця різниця належить до обов’язкових, тобто застосовується всіма платниками, незважаючи на обсяг доходу (більше чи менше 40 млн грн) і рішення не застосовувати різниці (окрім експлатників ЄП групи 4 — вони ці різниці взагалі не відображають).

До чого призводить ця помилка?

На жаль, платник не врахував цю поправку і застосував стару редакцію п. 4¹ підрозд. 4 розд. XX ПКУ. У результаті з усього правочину він сплатив 18 % податку на прибуток.

Такою помилкою податок на прибуток був завищений, тобто платник зашкодив сам собі. Жодних претензій податківці пред’явити йому не можуть. Формально при перевірках податківці повинні виявляти не лише заниження, але й завищення податкових зобов’язань (п.п. 54.3.2 ПКУ), проте в цій ситуації серйозно розраховувати на цю норму не варто.

У будь-якому разі платник сам зацікавлений виправити ситуацію і повернути надміру сплачений податок.

Виправлення помилки

Обидві різниці відображаються одночасно в тому періоді, в якому надійшли кошти від покупця. Залежно від обсягу доходу за 2022 рік (більше чи менше 40 грн грн), звітним періодом у 2023 році був або квартал (якщо більше), або рік (якщо менше)*. Тому помилки могла біти допущена або в декларації за три квартали, або в декларації за рік.

* Різниці з п. 41 підрозд. 4 розд. XX ПКУ стосуються не лише колишніх спецЄПешників, але всіх колишніх платників єдиного податку. Для них є своя особливість — після переходу на загальну систему колишні платники звичайного єдиного податку завжди вважаються річниками (у році переходу) (БЗ 102.10).

Оскільки це суто податковооблікова помилка (показники бухобліку не торкнулися), то виправляється вона не складно. Платник самостійно вирішує, як виправляти таку помилку: шляхом подання уточнюючої декларації (УД) до помилкової декларації з податку на прибуток або через виправлення в поточній декларації за допомогою додатка ВП.

Податківці вимагають, щоб квартальник виправляв не лише ту декларацію, в якій була допущена помилка, але й усі подальші декларації цього року (через принцип наростаючого підсумку). Тому якщо ви — квартальник і допустили помилку в III кварталі, яка перетікає і в річну декларацію, то доведеться подати УД до декларації за 3 квартали і за рік. У такому разі слід використовувати саме варіант УД, оскільки через додаток ВП можна виправити тільки один помилковий період.

Якщо ж ви річник та/або помилка допущена тільки в IV кварталі, то досить подати одну УД до декларації за 2023 рік або вдатися до другого способу — подання додатка ВП до декларації за 2023 рік.

При заповненні УД або таблиці 1 додатка ВП зверніть увагу, що в рядках 01 — 28 основної частини УД / таблиці 1 додатка ВП слід зазначити правильні показники, які підлягають декларуванню в уточнюваному періоді. Тобто в рядках УД / таблиці 1 додатка ВП зазначаємо всі правильні показники, які раніше вже були відображені, а в рядках, де була допущена помилка, — відкориговані правильні дані.

До УД необхідно подавати всі додатки, за винятком тих, які не заповнені зважаючи на відсутність показників. Причому не важливо, змінилися чи ні в результаті виправлення помилки показники, раніше відображені в додатку. Тобто, окрім виправленого (з відображеною зменшуючою різницею в ряд. 4.2.5.1) додатка РІ до УД, треба подати й інші додатки, які подавалися разом з помилковою декларацією (окрім ФЗ, оскільки помилка не торкнулася бухобліку і фінзвітності).

У результаті виправлення помилки сума податку зменшиться, тому ряд. 29 буде від’ємний, самоштраф не застосовується.