Висновок документа
При розрахунку критерію «1 млн грн» для цілей обов’язкової реєстрації платником ПДВ обсяг операцій з постачання нерезиденту послуг з розробки та тестування програмного забезпечення, з обробки даних і надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, в т. ч. з використанням комп’ютерних систем, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, не враховуються
У постачальника ІТ-послуг може бути досить великий перелік видів діяльності. Але, зазвичай, без основних двох діло не йде (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 91, с. 5). Це:
— комп’ютерне програмування (62.01 КВЕД);
— консультування з питань інформатизації (62.02 КВЕД).
Щодо ПДВ такі послуги описані в п.п. «в» п. 186.3 ПКУ. Йдеться про послуги з:
— розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення;
— оброблення даних і надання консультацій з питань інформатизації;
— надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.
Місцем постачання таких послуг є місце реєстрації замовника. Це означає, що якщо замовником виступає нерезидент, то місце постачання — за межами території України. Отже, такі послуги не є об’єктом оподаткування.
У плані (не)оподаткування ПДВ усі операції можна поділити на три види.
1. Операції, оподатковувані ПДВ. Вони можуть оподатковуватися за різними ставками — 0, 7, 14, 20 %.
2. Операції, звільнені від оподаткування ПДВ. Пільга може бути передбачена або ст. 197 ПКУ, або підрозд. 2 розд. XX ПКУ. Якщо говорити про ІТ-послуги, то операції такого характеру були перелічені в п. 261 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. Нагадаємо, що ця ІТ-пільга на сьогодні вже не діє (втратила свою чинність з 01.01.2023).
3. Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ. Це операції, які в принципі не можуть оподатковуватися ПДВ. Вони поділяються на три види: якісь операції перелічені в ст. 196 ПКУ, інші в принципі не підпадають під визначення об’єкта оподаткування (ст. 185 ПКУ), третіми є послуги, надані нерезиденту з місцем постачання за межами території України (вони також не підпадають під визначення об’єкта завдяки ст. 186 ПКУ).
Саме з останнім видом неоподатковуваних операцій ми маємо справу, коли платник надає ІТ-послуги нерезиденту. Ще раз зазначимо, що вони не оподатковуються ПДВ. Причому колишня ІТ-пільга з п. 261 підрозд. 2 разд ХХ ПКУ тут узагалі ні до чого (тим паче, що в колишній пільговій нормі перелічені не зовсім ті послуги, які розглядаються в листі, що коментується). Ці послуги в принципі не підпадають під об’єкт оподаткування, але відображаються в ряд. 5 декларації з ПДВ. При цьому податковий кредит, пов’язаний з такими послугами, підлягає компенсації шляхом нарахування податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 і ст. 199 ПКУ. Це — якщо ви платник ПДВ.
Якщо ж ви — неплатник ПДВ і не перебуваєте на спрощеній системі, то ви повинні постійно відстежувати обсяг своїх операцій на відповідність критерію обов’язкової реєстрації платником ПДВ («1 млн грн»). Так от, найголовніший висновок цього листа — такі послуги не беруть участі в розрахунку цього критерію. Тобто ви можете скільки завгодно багато/довго надавати ці послуги нерезиденту, але стати платником ПДВ вас ніхто змусити не може. У розрахунок цього критерію не можуть враховуватися й умовно компенсуючі ПЗ, які ви, звичайно, не нараховуєте, оскільки не є платником ПДВ.
Перші ж два види операцій (оподатковувані та звільнені від оподаткування) враховуються в розрахунку критерію «1млн грн». І якщо з першим видом жодних сумнівів бути не може, то другий вид під знаком питання. Річ у тому, що це, на думку податківців, вони повинні враховуватися в розрахунку критерію. На нашу ж думку, ПКУ таких підстав не дає. Детальніше про розрахунок критерію «1млн грн» див. «Поріг обов’язкової ПДВ-реєстрації — 1 млн грн» // «Податки & бухоблік», 2024, № 29.
