Висновок документа
Для неоподаткування вартості проїзду, крім транспортного квитка, відряджений працівник повинен надати документ (виписку та/або відомості з рахунку), що містить інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовано платіжний інструмент
Лист, що коментується, є відповіддю на питання платника податків про те, чи достатньо транспортного квитка для невключення до оподатковуваного доходу відрядженого працівника вартості компенсованих йому витрат на проїзд. Незважаючи на те, що у запиті йшлося як про готівкові, так і про безготівкові розрахунки при придбанні працівником транспортного квитка, податківці фактично виклали свою думку лише щодо розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних інструментів. Це й обговоримо.
Не є доходом працівника сума відшкодованих йому витрат на відрядження, включаючи витрати на проїзд, за наявності документів, що підтверджують їх вартість.
Перелік підтвердних документів для витрат на відрядження визначено п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ. Так, до них належать:
— транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
— документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи;
— страхові поліси;
— документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
— документи, що підтверджують виконання операцій з використанням платіжних інструментів;
— інші документи, що підтверджують вартість витрат.
На нашу думку, документи, перелічені у п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ, є рівнозначними для цілей підтвердження вартості здійснених працівником витрат. Причому, на відміну від норм, що діяли до 01.04.2023, нині в ПКУ не згадується про необхідність подання розрахункових документів, які підтверджують придбання транспортних квитків. У квитку є його вартість, а отже, він сам по собі може підтвердити суму витрат. І не має значення, як здійснювалася оплата за нього, — із застосуванням платіжної картки (її реквізитів) чи готівкою.
Проте податківці вважають інакше. А виною всьому п.п. 170.9.2 ПКУ, згідно з яким при застосуванні корпоративного чи особистого платіжного інструмента (його реквізитів) вартість витрат підтверджується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній чи паперовій формі, що містить інформацію про платіжні операції за рахунком, до якого емітовано такий платіжний інструмент.
Фактично п.п. 170.9.2 дублює один із документів, зазначених у п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ (див. вище). Навіщо законодавець це зробив, невідомо. Але податківці відсутність виписки за рахунком у разі здійснення безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних інструментів трактують фіскально. Підтвердження чого ми й бачимо у листі, що коментується.
Так, вони вимагають, щоб працівник, окрім квитка, надавав виписку з рахунку. Інакше наполягають на включенні суми відшкодування до оподатковуваного доходу працівника.
Ми попереджали про можливість такого трактування законодавства податківцями у статті «Розрахунок карткою: підтвердні документи» // «Податки & бухоблік», 2023, № 48. І рекомендували вимагати виписку з особистого рахунку працівника, до якого емітовано платіжний інструмент, хоча б за той день, коли проведено відповідну видаткову операцію.
Якщо ж розрахунки здійснювалися із застосуванням корпоративного платіжного інструменту, то проблем бути не повинно. Адже рахунок, до якого «прив’язана» картка, належить підприємству. Отже, виписку бухгалтер отримає самостійно.
