У чому порушення?
Взагалі-то, здійснюючи розподіл вхідного ПДВ за матресурсами — комплектуючими (замість нарахування компенсуючих ПЗ), підприємство діє, суворо кажучи, неправильно. Оскільки за правилами ПДВ-обліку:
— якщо товари / послуги (придбані «з ПДВ») повністю використовуються в неоподатковуваній (пільговій) діяльності — то нараховують компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ (щоб компенсувати всю суму вхідного ПДВ — зважаючи на їх повне неоподатковуване використання). І тільки
— якщо товари / послуги (придбані «з ПДВ») одночасно використовуються за подвійним призначенням (тобто і в оподатковуваній, і в неоподатковуваній діяльності) і поділити їх між оподатковуваною і пільговою діяльностями неможливо, то за ними розподіляють суму вхідного ПДВ за правилами ст. 199 ПКУ. Тобто нараховують розподільчі ПЗ (з урахуванням частки неоподатковуваних операцій — так званого коефіцієнта розподілу «антиЧВ»), щоб компенсувати частину вхідного ПДВ, що припадає на неоподатковувану діяльність. При цьому за підсумками року (у грудні) проводять річний перерахунок ПДВ і коригують (перераховують) нараховані протягом року розподільчі ПЗ (з урахуванням коефіцієнта розподілу антиЧВ, перерахованого за підсумками року, виходячи з фактичних річних обсягів операцій). Подробиці див. у статті «Умови розподілу ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 1-2*.
* Щоправда, для пільгових оборонних постачань за держконтрактами (за пп. 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ) зроблено виняток з правил — вони звільняються від компенсуючих (розподільчих) ПЗ. Тобто положення п. 198.5 і ст. 199 ПКУ до таких операцій не застосовуються. Детальніше про це див. статтю «Воєнна ПДВ-пільга за п. 32: тонкощі застосування при постачаннях» // «Податки & бухоблік», 2024, № 85.
Проте в цьому випадку одночасного «подвійного використання» комплектуючих (тобто такого, щоб кожна деталь одночасно (!) використовувалася і в оподатковуваній, і в пільговій діяльності) не було. А куплені комплектуючі, по суті, просто поділили між двома видами діяльності. І частину з комплектуючих цілком (повністю) використали у випуску оподатковуваної продукції, а іншу частину — повністю у випуску пільгової. Тому за правилами
за тією частиною комплектуючих, яка була повністю використана для пільгової діяльності (тобто пішла на випуск пільгової продукції), і треба було компенсувати всю суму вхідного ПДВ — нарахувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ
А ось нараховувати розподільчі ПЗ за ст. 199 ПКУ за комплектуючими в такому разі не було необхідності.
Інша річ, що для компенсації вхідного ПДВ за частиною комплектуючих (нарахувати компенсуючі ПЗ) необхідно точно знати, яка їх кількість була використана (!) у виробництві неоподатковуваної (пільгової) продукції. А оскільки при великій номенклатурі виділити і прямим рахунком підрахувати, скільки комплектуючих пішло на випуск пільгової продукції, досить складно (за словами бухгалтера), то підприємство вирішило застосувати механізм ПДВ-розподілу за ст. 199 ПКУ і частково компенсувати ПДВ за комплектуючими шляхом нарахування розподільчих ПЗ. Чим це може бути небезпечно?
Чим загрожує?
Передусім, питання можуть виникати щодо нарахованих ПЗ. Чи не занижена (не завищена) їх сума (через нарахування розподільчих ПЗ замість компенсуючих)? Оскільки:
— заниження ПЗ — може спричинити недоплату ПДВ до бюджету. І якщо пільгова діяльність — постійна, то це може зачепити серію періодів, включаючи і підсумки грудневого перерахунку з ПДВ. А ось
— якщо ПЗ, навпаки, завищені, то питання можуть виникати щодо прибутку. Оскільки якщо величина нарахованих ПЗ виявиться завищеною (Дт 15, 20, 22, 23, 28, 91, 92, 93, 94 — Кт 643/1 і Дт 643/1 — Кт 641/ПДВ), то для платника податку на прибуток це може обернутися завищенням витрат. А отже, — заниженням фінрезультату (об’єкта оподаткування) і недоплатою податку на прибуток*.
* Хоча навіть якщо контролери у воєнний період установлять недоплату, донарахують податок і направлять ППР, а платник сплатить донарахований податок за ППР у 30-денний строк (без оскарження), то штрафи і пеню, нараховані на суму такого податкового зобов’язання, платити не доведеться (п.п. 69.37 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Тому
нарахування ПЗ у неправильній сумі може загрожувати недоплатою з ПДВ або з податку на прибуток
А ось власне на розрахунок частки неоподатковуваних операцій (коефіцієнта розподілу — антиЧВ) ніяк не вплине, які ПЗ нараховані (компенсуючі або розподільчі ПЗ і в якій сумі). Оскільки такі ПЗ відображаються в рядках 4.1, 4.2, 4.3 декларації з ПДВ і ні в підрахунку оподатковуваних, ні в підрахунку загальних обсягів операцій участі не беруть. Тому розрахунок антиЧВ ніяк не зможуть викривити (див. формулу розрахунку антиЧВ у таблиці 1 додатка Д5 до декларації з ПДВ).
Ще податківці можуть чіплятися до податкової накладної (ПН), мовляв, складена розподільча ПН замість компенсуючої. Проте вважаємо, що підстав для штрафу за п. 1201.2 ПКУ за нереєстрацію ПН у такому разі немає. Адже цей штраф контролери можуть застосувати, якщо при перевірці виявлять факт здійснення операції без реєстрації ПН (БЗ 101.27). Тобто тоді, коли у платника був обов’язок зареєструвати ПН і він його не виконав і ПН не зареєстрував. А в цьому випадку ПН платником була зареєстрована. І те, що зареєстрована розподільча ПН (з типом зведеності «2» у лівій верхній частині), а не компенсуюча ПН (з типом зведеності «1»), ніяк не означає, що ПН на компенсацію ПДВ узагалі відсутня і не реєструвалася.
Як бути?
За великим рахунком, для виправлення помилки треба перерахувати ПЗ усіх тих періодів, коли замість компенсуючих нарахували розподільчі ПЗ. І якщо виникли розбіжності, то подати УР до декларацій таких періодів. Проте, як зазначалося, такий перерахунок проблематичний для платника. Адже тому і було первісно прийнято рішення про нарахування розподільчих ПЗ замість компенсуючих.
До того ж щоб пред’являти платникові якісь претензії з приводу нарахованих ПЗ (що нібито їх сума порахована неправильно і це спричинило недоплату з ПДВ або з податку на прибуток), податківцям для цього фактично треба самостійно провести підрахунки й обчислити суму відхилень. Причому в кожному з таких періодів! Проте, враховуючи складність усіх розрахунків у цьому випадку, швидше, контролери погодяться з «розподільчим» підходом, що використовується платником.
Тим паче, що підприємство не ухилялося від обов’язку компенсувати суму вхідного ПДВ, а такий ПДВ (нехай і через механізм розподілу) теж компенсує! Тому
хоча варіант з ПДВ-розподілом формально і неправильний, але суто з практичних міркувань усе-таки можливий
І якщо прямим рахунком підрахувати, скільки комплектуючих (придбаних «з ПДВ») пішло на пільгову й оподатковувану продукцію, досить складно, то виходом усе-таки може стати «розподільчий» підхід.
Висновки
- За комплектуючими, використаними у випуску пільгової продукції, слід нарахувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ (щоб компенсувати за ними всю суму вхідного ПДВ).
- Якщо прямим рахунком визнати, скільки комплектуючих використано у виробництві оподатковуваної продукції, а скільки у виробництві пільгової продукції, досить складно, то розподіляти ПДВ замість використання п. 198.5 методологічно неправильно. Але суто практично такий варіант може бути допустимий.