Умови розподілу ПДВ

Коли розподіляють ПДВ?

Розподіляти ПДВ слід у тому випадку, якщо одночасно виконуються три такі умови:

(1) платник веде подвійну діяльність (і оподатковувану, і не оподатковувану ПДВ);

(2) здійснені придбання подвійного призначення (з ПДВ) — призначені для одночасного використання у двох видах діяльності: і в оподатковуваній, і в неоподатковуваній діяльності (які прямо поділити між двома видами діяльності неможливо);

(3) за такими покупками подвійного призначення виникло право на податковий кредит (ПК) — тобто вхідні ПН постачальниками зареєстровані.

Тоді якщо всі три перелічені умови дотримуються, то за покупками подвійного призначення розподіляють вхідний ПДВ (між оподатковуваною і неоподатковуваною діяльністю) за правилами ст. 199 ПКУ

Навіщо розподіляють ПДВ?

За ПКУ-правилами весь «вхідний» ПДВ (за будь-якими придбаннями, за наявності зареєстрованих ПН) включається до ПК. Проте якщо товари/послуги/необоротні активи (придбані «з ПДВ») використовуються за подвійним призначенням (тобто одночасно і в оподатковуваній, і в неоподатковуваній діяльності), то

Таким чином проводять так званий «розподіл ПДВ» між двома видами діяльності.

Причому фактично такий ПДВ-розподіл проходить у два етапи, оскільки:

— спершу протягом року за покупками подвійного призначення розподіляють ПДВ — тобто нараховують розподільчі ПЗ (з урахуванням минулорічного коефіцієнта розподілу або коефіцієнта, розрахованого вперше в поточному році, якщо неоподатковувані операції цього року щойно з’явилися), а

— потім за підсумками року (у грудні) — проводять річний перерахунок ПДВ, при якому нараховані протягом року розподільчі ПЗ перераховують — коригують (з урахуванням свіжого коефіцієнта розподілу, порахованого за даними поточного року).

Що слід врахувати?

Подвійна діяльність. Якщо є неоподатковувана діяльність, то в декларації з ПДВ буде заповнений рядок 5.

Нагадаємо, що до неоподатковуваних постачань (які підлягають відображенню в ряд. 5 декларації) належать:

1) операції, що не є об’єктом ПДВ за ст. 196 ПКУ (які при цьому відповідають визначенню постачання товарів/послуг з пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ — наприклад, отримані роялті, БЗ 101.24);

2) постачання послуг, місце постачання яких, визначене за правилами пп. 186.2 — 186.3 ПКУ, перебуває за межами території України;

3) пільгові постачання (звільнені від оподаткування ПДВ за ст. 197 ПКУ, підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ або міжнародними договорами). При цьому пільгові постачання також виділяють у ряд. 5.1 декларації.

Причому до необхідності розподілу ПДВ можуть призвести і разові пільгові постачання (наприклад, здавання металобрухту/макулатури — ПДВ-пільга за п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, якщо пораховане антиЧВ, звичайно, буде не менше 0,01 % — детальніше на розрахунку цього коефіцієнта ми зупинимося в окремій статті цього тематичного номера), оскільки з’явиться подвійна діяльність. Причому для металобрухту вже давно поблажок немає, і він більше ніяк не захищений від ПДВ-розподілу. Детальніше про це див. «Постачання пільгового металобрухту тепер із ПДВ-розподілом» // «Податки & бухоблік», 2022, № 5; «Металобрухт як відходи виробництва: з чого нараховувати компенсуючий ПДВ?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 77; «Здали металобрухт/макулатуру: чи розподіляти ПДВ?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 3.

Також нагадаємо, що неоподатковувані операції відображають у ряд. 5 декларації за загальним правилом першої події (листи ДПСУ від 20.10.2021 № 3926/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 05.10.2021 № 3707/ІПК/99-00-21-03-02-06) і розшифровують у додатку Д5. Детальніше про його заповнення див. «Додаток Д5 до декларації з ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2023, № 37.

Покупки подвійного призначення. Розподіл ПДВ проводять за так званими «покупками подвійного призначення» (які не можна прямо віднести до конкретної діяльності: неоподатковуваної чи оподатковуваної). Зазвичай такими покупками подвійного призначення є: оренда офісу, комунальні платежі щодо офісу або приміщень, у яких ведуть подвійну діяльність, подвійні основні засоби, витрати на послуги зв’язку (телефон, Інтернет), канцелярські витрати тощо.

Право на ПК. Необхідність ПДВ-розподілу за ст. 199 ПКУ виникає тільки:

— за покупками подвійного призначення (з вхідним ПДВ). А ось покупки подвійного призначення без ПДВ (наприклад, у неплатника ПДВ) до необхідності розподілу ПДВ не призведуть;

— у періоді, коли виникло право на ПК (тобто якщо вхідні ПН постачальників зареєстровані).

Причому врахуйте:

тобто навіть якщо вирішили відкласти ПК за зареєстрованою ПН на наступні періоди і відобразити його пізніше (з урахуванням правила 365 днів, п. 198.6 ПКУ; БЗ 101.14). Так що в такому разі момент нарахування розподільчих ПЗ відкладати не можна.

Операції-винятки. Врахуйте, деякі операції виведені з-під ПДВ-розподілу. Не треба розподіляти ПДВ за правилами ст. 199 ПКУ при:

— пільгових дотаційних операціях (п.п. 197.1.28 ПКУ);

— реорганізації підприємства (п.п. 196.1.7 ПКУ);

— постачаннях товарів у вигляді міжнародної технічної/гуманітарної допомоги (п. 197.11 ПКУ);

— пільгових операціях за п. 4 і 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ (у частині постачань товарів за держконтрактами в межах оборонних закупівель — воєнна ПДВ-пільга);

— постачаннях за п.п. 2 п. 38¹, пп. 26, 46 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.

Тому при цих операціях необхідності в проведенні ПДВ-розподілу не виникне. Втім, тут є питання з розрахунком коефіцієнта розподілу (детальніше див. «Приколи коефіцієнта ЧВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 1-2).