zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41868
Висновок документа
У разі відсутності у госпсуб’єкта, який реалізує пальне, ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю пальним або зберігання пального, а також у разі відсутності в отримувача пального — неплатника акцизного податку ліцензії на зберігання пального, у реєстрації акцизної накладної (АН) на реалізацію пального такому госпсуб’єкту буде відмовлено
Роз’яснення фіскалів, як події у казці: чим далі, тим жахливіші. БЗ-консультація, що коментуємо, — класичний тому приклад. Однак ця незаконна відповідь побудована фіскалами не на голому місці. Фундамент для цього було закладено ДПСУ ще до повномасштабної війни — у 2021 році. Але про все по черзі.
Запитання. Спочатку запитання, на яке відповідали в цій консультації:
чи є підставою для відмови в реєстрації АН відсутність у особи, що реалізує пальне, ліцензії на право оптової / роздрібної торгівлі пальним (на право зберігання пального) або відсутність у отримувача пального ліцензії на право зберігання пального?
Відповідь. Звісно, коротка відповідь фіскалів: «так». Тобто така підстава є! Але нас цікавить повна відповідь, щоб зрозуміти, як автори консультації це обґрунтовують. І тут все виглядає доволі смішно. Вони спочатку цитують «прописні істини» зі ст. 28 Закону № 3817: що оптова / роздрібна торгівля пальним / зберігання пального (у тому числі — виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) має здійснюватися госпсуб’єктами за наявності відповідної ліцензії. Заразом нагадують, що госпсуб’єкт має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому госпсуб’єкту, без отримання ліцензії в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.
А також нагадали, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
— суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.
Після усіх цих «нових-старих» норм з Закону № 3817** «з місця в кар’єр» робиться висновок, що у разі відсутності у госпсуб’єкта, який реалізує пальне, ліцензії на право здійснення оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, у реєстрації АН на реалізацію пального такому госпсуб’єкту буде відмовлено.
** До речі, до 2025 року щодо ліцензування операцій з пальним все ще діє більшість норм Закону № 481 (у частині, що не суперечить Закону № 3817)…
І ще один: у разі відсутності у госпсуб’єкта — отримувача пального — неплатника акцизного податку (за винятком підприємств, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету та підприємств, установ та організацій системи державного резерву) ліцензії на зберігання пального, у реєстрації АН на реалізацію пального такому госпсуб’єкту буде відмовлено…
До чого тут Закон № 3817? Перше запитання, яке одразу виникає щодо цього свавілля фіскалів: яке взагалі відношення Закон № 3817 (як і Закон № 481) має до процесу реєстрації АН в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН)?!
До речі, фіскали наводять лише загальні норми (щодо необхідності наявності ліцензій) із Закону № 3817, а ніяких норм щодо неможливості реєстрації АН в ЄРАН за відсутності відповідних ліцензій там нема і бути не може. Бо подібні заборони / застереження мають містити виключно ПКУ та/або відповідні нормативи, присвячені функціонуванню СЕАРП та СЕ (Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового), ЄРАН та «обігу» АН/РК…
Узагалі немає таких обмежень! Тож давайте поглянемо,
чи містяться у «профільних» нормативах хоча б якісь натяки на згадані обмеження?
1. ПКУ. В «акцизному» розд. V ПКУ і його нормах, присвячених АН/РК (ст. 231) та СЕАРП (ст. 232), ніяких норм і навіть натяків на прив’язку права реєстрації АН до наявності у постачальника та/або отримувача відповідних ліцензій ви ніде не знайдете.
2. «СЕАРП-Порядок». Немає нічого такого і в Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (затверджений постановою КМУ від 24.04.2019 № 408). Там у п. 33 мова йде про право платника зареєструвати АН (та/або РК до них) у ЄРАН. І там єдина вимога для реєстрації АН (РК) в ЄРАН — це наявність на момент подання АН (РК) достатньої суми реєстраційного ліміту: ∑АНаклп (обсягу пального, розрахованого за формулою, наведеною в цьому п. 33 Порядку). Але, як бачимо, фіскали це право зухвало й безпідставно порушують!
3. «АН-Порядок». Не знаходимо ніяких підстав для недопущення у таких випадках АН до реєстрації і в Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового (затверджений наказом Мінфіну від 27.11.2020 № 729). Серед прямих обмежень лише заборона (п. 7) складання АН, РК тощо за однією датою з однаковим порядковим номером…
4. «ЄРАН-Порядок». Але щодо контролю «на вході» в ЄРАН тих АН (РК), які подаються для реєстрації, найбільш «профільним» є Порядок ведення Єдиного реєстру акцизних накладних (затверджений постановою КМУ від 24.02.2016 № 114, у редакції постанови КМУ від 19.06.2019 № 545). Детально механізм перевірки АН (РК), поданих для реєстрації в ЄРАН, програмним забезпеченням СЕАРП викладено в п. 10 цього Порядку. Там визначено, що після надходження АН (РК) в автоматичному режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться перевірка низки факторів. Зокрема:
— відповідності АН (РК) затвердженому формату (стандарту);
— факту реєстрації АН (РК) з такими самими реквізитами;
— дотримання вимог щодо наявності обсягу пального, обчисленого відповідно до п. 232.3 ПКУ (тобто наявності необхідного обсягу-регліміту ∑АНаклп — див. вище);
— дотримання вимог, установлених п. 231.1 ПКУ (а саме: наявність в АН обов’язкових реквізитів);
— чинності кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника у таких АН/РК;
— факту реєстрації госпсуб’єкта, що надіслав для реєстрації АН (РК), платником акцизного податку на момент складення та реєстрації таких АН (РК) з урахуванням положень п. 23 підрозд. 5 розд. XX ПКУ.
І лише виявлення автоматичною перевіркою невідповідності згаданим (ми перерахували найбільш цікаві нам) та іншим наведеним у цьому п. 10 параметрам може бути підставою для неприйняття АН (РК) до реєстрації в ЄРАН! Усе інше — від лукавого! Тим не менше, на практиці все виглядає сумно.
Звідкіля ростуть незаконні «ноги». А от ще у 2021 році якісь «спритні» фіскали вирішили встромити платникам «палки в колеса» і без усіляких підстав змінити програмне забезпечення СЕАРП та СЕ, додавши декілька, не передбачених нормативами (!), перевірок АН (РК), поданих до реєстрації в ЄРАН. І, зокрема, — перевірку на наявність ліцензій на торгівлю пальним у постачальника та ліцензії на зберігання в отримувача — неплатника податку. Див. у цій інформації фіскалів пп. 1 і 4 (відповідно).
Детально про ці та інші вигадані проблеми з відмовою в реєстрації АН ми писали в матеріалі «Пальний акциз: здрастуй, «блокування» реєстрації АН!» // «Податки & бухоблік», 2021, № 77 (ср. ).
І от замість того, щоби припинити такі незаконні дії, податківці і під час війни продовжують заважати людям працювати та безпідставно не допускають АН до реєстрації!
Безглуздість обмежень. Не кажучи про явну незаконність, такі обмеження ще й доволі безглузді. Ну, по-перше, який платник зараз без ліцензії реалізовуватиме пальне? А по-друге, щодо висунення умови наявності в отримувача пального — неплатника акцизу ліцензії на зберігання, то відповідна
перевірка АН не враховує, що окрім згаданих у консультації з БЗ винятків для бюджетних підприємств, установ та організацій та організацій системи державного резерву, є ще низка винятків, коли ліцензія на зберігання отримувачу пального — неплатнику акцизу не потрібна
На кшталт: коли отримане пальне одразу розливається прямо в баки обладнання, устаткування транспортних засобів тощо такого отримувача!
Крім того, Закон № 3817 зараз допускає зберігання пального для власних потреб без ліцензії в каністрах до 60 л, і доставлене пальне отримувач-неплатник може запросто зливати в такі, не надто великі каністри! Але і в таких випадках дурна і незаконна перевірочна функція програмного забезпечення СЕАРП не допустить АН до реєстрації… Та і взагалі: якого дідька постачальник пального має відповідати за отримувача?..
Наслідки і «що робити». З іншого боку, нереєстрація АН в ЄРАН до негативних податкових наслідків не призведе, навіть навпаки, адже на залишках у платника в СЕАРП та СЕ рахуватимуться обсяги пального, яких вже немає в наявності, а пальний акциз виникає саме з від’ємних залишків…
Але за несвоєчасну реєстрацію / нереєстрацію АН загрожують штрафи за ст. 1202 ПКУ, однак, вважаємо, у разі застосування таких штрафів їх можна буде відбити, бо порушення відбулося не з вини платника, що можна підтвердити квитанцією з незаконною відмовою в реєстрації АН.
До речі, на відміну від блокування ПН, у таких ситуаціях з АН не зрозуміло, які дії має виконати платник, щоб його АН зареєстрували? Примусити отримувача пального отримати ліцензію на зберігання пального? А якщо вона йому взагалі не потрібна? А в більшості випадків так і є…
Тож ми б радили у разі недопуску з таких причин АН до реєстрації подати позов до суду щодо незаконності дій ДПС у відмові в реєстрації АН.
Звісно, платникам пального акцизу варто скаржитися в усі підряд інстанції (зокрема, в КМУ, Мінфін, Бізнесомбудсмену та ін.) на незаконні втручання ДПС у роботу СЕАРП, якими фіскали обмежують права платників, фактично блокуючи реєстрацію їх АН. Фактично такими своїми діями фіскали зараз грають на руку ворогу, бо з пальним у країні зараз справи далеко не ідеальні. А тут ще й такі «помічники»!
