Встановити для працівника строк випробування дозволяє ч. 1 ст. 26 КЗпП. Роблять це за угодою сторін, тобто за домовленістю між працівником та роботодавцем. Встановити строк випробування в односторонньому порядку роботодавець не може.
Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати (див. ч. 1 та 2 ст. 27 КЗпП):
— для робітників — 1 місяць;
— для інших працівників — 3 місяці, а в окремих випадках, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, — 6 місяців.
Ці строки є максимальними. Встановлювати більш тривалий строк не допускається, навіть якщо працівник погоджується. А ось коротший строк можна. При цьому зауважте, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
У разі виявлення невідповідності працівника посаді або виконуваній роботі під час строку випробування його звільняють на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Зверніть увагу! Окремим категоріям установлювати строк випробування забороняє ч. 3 ст. 26 КЗпП. Це, зокрема, особи, які не досягли 18 років, особи, прийняті на тимчасові та сезонні роботи, внутрішньо переміщені особи тощо. Проте
на час дії воєнного стану умова про випробування під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників
Така норма передбачена ч. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Підтверджує це й Держпраці у роз’ясненні від 15.03.2024.
Водночас немає сенсу встановлювати строк випробування для:
— вагітних жінок;
— жінок, які мають дітей віком до 3 років (якщо дитина потребує домашнього догляду за медичним висновком — до 6 років);
— одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю;
— батьків, які виховують дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також для опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Пояснюється це тим, що згадані категорії працівників не можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця (див. ст. 184 та 1861 КЗпП). У свою чергу, розірвання трудового договору через невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі, виявлену протягом строку випробування, відноситься до звільнення з ініціативи роботодавця.
Якщо домовленості про встановлення строку випробування досягнуто, попросіть працівника вказати це у заяві про прийняття на роботу.
Також умову про випробування слід відобразити у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, з яким працівника необхідно ознайомити під підпис. Такий наказ може складатися на бланку типової форми № П-1, затвердженої наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489, або у довільній формі з урахуванням вимог ДСТУ 4163:2020*.
З прикладом наказу про прийняття на роботу з випробуванням ви можете ознайомитися тут.
