ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Платник сільгоспЄП звільняється від нарахування та сплати земподатку за земділянки, на яких розташовані промислові об’єкти, у тому числі з виробництва цукру
Загальні положення. Суб’єкти господарювання, які є платниками сільгоспЄП, мають право не сплачувати плату за землю в частині земподатку за землі, які вони використовують для ведення сільгосптоваровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ПКУ), тобто, по суті, для виробництва сільгосппродукції.
З цієї норми випливало, що
головною умовою для несплати платником сільгоспЄП земподатку є використання землі у виробництві сільгосппродукції, тобто продукції / товарів, що вказані у групах 1 — 24 УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.234 ПКУ)
Причому під виробництвом цієї продукції ПКУ розуміє не тільки вирощування, відгодівлю, вилов, збір такої продукції на сільгоспземлі (зерно, овочі, фрукти тощо), а і її виготовлення, вироблення, перероблення за допомогою промислових потужностей, що знаходяться на землі аграрія (борошно, олія, цукор тощо).
Тому здавалося, що під звільнення від сплати земподатку повинні потрапляти не тільки землі сільгосппризначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), на яких відбувається безпосередньо виробництво сільгосппродукції, а й ті землі, на яких знаходяться переробні потужності для переробки такої продукції, наприклад млини, олійниці, підрозділи для переробки цукрового буряку на цукор тощо.
Що податківці думали раніше. Був час, коли податківці погоджувалися з нашим підходом (див. листи ДПСУ від 23.11.2017 № 2697/6/99-99-12-02-03-15/ІПК та від 20.11.2017 № 2671/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).
Водночас у середині 2024 року у податківців змінився підхід до цієї ситуації. Так, у листах ДПСУ від 30.05.2024 № 2976/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК та від 30.05.2024 № 2979/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК вони чомусь заявили, що під звільнення потрапляє тільки та земля, на якій здійснюється сільгоспдіяльність згідно з КВЕД 2010, тобто діяльність із секції A «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство» (наприклад, клас 01.63 «Післяурожайна діяльність»). До такої землі належать тільки сільгоспугіддя, адже лише на ній відбувається безпосередньо вирощування сільгосппродукції.
Якщо ж земля задіяна безпосередньо не у сільгоспдіяльності, а в іншій діяльності, яка пов’язана з сільгоспдіяльністю, наприклад у переробній галузі (секції C «Переробна промисловість», наприклад клас 10.81 «Виробництво цукру»), то звільнення від земподатку на неї не поширюється.
Тобто, за такою думкою фіскалів,
звільнення від земподатку не стосується землі під об’єктами переробки сільгосппродукції, наприклад млинами, олійницями тощо
Навіть той факт, що в результаті такої діяльності аграрій все одно отримував сільгосппродукцію (звичайно, не в первісному вигляді, а в переробленому — борошно, олія, цукор тощо), податківців не зупиняв.
Ми, звичайно, з цим підходом контролерів не погоджувалися. Адже в ПКУ немає і слова про те, що звільнення від земподатку стосується тільки тих земель, на яких здійснюється сільгоспдіяльність згідно з КВЕД.
Наші аргументи можете відшукати у статті «Платник сільгоспЄП має сплачувати земподаток за землі під промисловими об’єктами» // «Податки & бухоблік», 2024, № 52 (ср. ).
Що думають податківці зараз. З’явилося ще одне роз’яснення податківців з приводу того, за які землі платник сільгоспЄП звільнений від сплати земподатку.
І, о диво! У листі, що коментується, податківці виклали взагалі протилежне і, що найголовніше, лояльне бачення ситуації щодо звільнення платників сільгоспЄП від сплати земподатку.
А саме вони заявляють, що для отримання звільнення від сплати земподатку платник сільгоспЄП має виконати такі умови:
1) бути сільгосптоваровиробником. Це буде у всіх платників сільгоспЄП, адже інакше вони б не стали платниками сільгоспЄП;
2) землі мають використовуватися саме для виробництва сільгосппродукції. Причому для виконання цієї умови звільнення не має значення, що сільгосппродукція отримана:
— не при здійсненні аграрієм безпосередньо сільгоспдіяльності згідно з КВЕД, тобто не безпосередньо діяльності із секції A «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство», а при здійсненні й іншої не сільгоспдіяльності згідно з КВЕД, наприклад із секції C «Переробна промисловість»;
— не шляхом використання землі із цільовим призначенням — землі сільськогосподарського призначення, а при використанні землі іншого цільового призначення, зокрема землі промисловості, транспорту, енергетики та іншого призначення.
Адже головне для отримання платником сільгоспЄП звільнення від земподатку —виробництво на землі сільгосппродукції.
Враховуючи все це, податківці наголошують, що
звільнення від земподатку платники сільгоспЄП отримують навіть за земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти промисловості, з використанням яких отримується сільгосппродукція, наприклад землі, на яких знаходяться приміщення для виробництва цукру
Ми повністю погоджуємося з усіма висновками, зробленими податківцями в цій частині. Адже, за ідеєю, саме так прописане це звільнення у п.п. 4 п. 297.1 ПКУ.
Водночас, знаючи що у податківців з цього приводу були й фіскальні висновки і до того ж зовсім нещодавно, то щоб не було зайвих питань, радимо отримати у ДПСУ індивідуальне роз’яснення з цього приводу на своє ім’я.
Хто не бажає морочитися із запитами на отримання індивідуальних консультацій, можуть спробувати і без них відбитися від податківців. Слід спиратися на вищезгадані аргументи податківців, а також на презумпцію правомірності. Адже коли є протилежні висновки фіскалів з одного питання (наявність як фіскальних, так і лояльних роз’яснень), можна говорити про те, що однозначної думки контролери й досі не мають. А отже, у спорі з фіскалами можна використовувати п. 56.21 ПКУ, в якому говориться, що при двоякому трактуванні норм перевага має надаватися позиції платника.
