Працівники зобов’язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, дотримуватися трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП).
Якщо працівник систематично без поважних причин не виконує свої обов’язки, це може стати підставою для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Але пам’ятайте, що розірвання трудового договору на цій підставі є заходом дисциплінарного стягнення. У зв’язку з цим при виникненні трудових спорів суди зазвичай розглядають, чи не порушувалися роботодавцем правила та порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачені ст. 147 — 152 КЗпП, зокрема:
— чи не закінчилися встановлені для цього строки (про них див. нижче);
— чи не застосовувалося вже за цей проступок інше дисциплінарне стягнення;
— чи враховувався ступінь тяжкості вчиненого проступку та завдана ним шкода;
— чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, та попередня робота працівника.