Розірвання трудового договору з прогульником

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі без поважних причин більше 3 годин (безперервно чи сумарно) протягом робочого дня. Такий підхід закріплений у п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, яка й досі залишається орієнтиром для судів.

Звільнити за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП можна й під час дії воєнного стану. Єдиний виняток — звільнення працівників, робочі місця яких розташовані на територіях активних бойових дій. Їх звільняти за прогул у період дії воєнного стану забороняє ч. 3 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Водночас не можна звільнити за прогул працівників, які належать до так званих захищених категорій. Про них йшла мова в розділі «Обмеження на звільнення» у статті «Звільнення з ініціативи роботодавця: підстави та обмеження» // «Податки & бухоблік», 2025, № 64. Річ у тім, що за загальним правилом, такі працівники не можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця. А звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП є саме таким звільненням.

На що слід звернути увагу, приймаючи рішення про розірвання трудового договору з прогульником? Говоримо про це далі.

Документальне підтвердження прогулу

Для того, щоб встановити та документально підтвердити факт прогулу, знадобляться:

1) доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім’я керівника підприємства. Приклад її оформлення див. тут;