Чи немає пільг?
Почнемо з того, що наразі є поодинокі винятки, коли «термінальний обов’язок» не поширюється на суб’єкта господарювання. Зокрема, не застосовувати платіжні термінали мають право суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність (здійснюють розрахунки) на територіях, які відповідно до Переліку № 309* віднесені до:
— територій активних бойових дій;
— територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси;
— територій можливих бойових дій;
— тимчасово окупованих територій.
Також увесь 2025 рік вільними від виконання «термінального обов’язку» є ФОП на єдиному податку групи 1. Більше деталей щодо цього знайдете у статті «Платіжні термінали: застосування у 2025 році» // «Податки & бухоблік», 2025, № 14.
А що робити всім іншим? Читаємо далі.
Чи не достатньо відкритого рахунку?
Фактично усім тут керує п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги. І він каже дослівно, що
«торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв»
* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.
На перший погляд може здатися, що головне — зробити так, щоб покупець / замовник мав можливість розрахуватися безготівково. А як це буде зроблено, жодного значення не має. У тому числі достатньо мати банківський рахунок та надавати клієнтам його реквізити для сплати. Проте, вважаємо, що така логіка є небезпечною!
По-перше, із визначення «торговця» (п.п. 89 ст. 1 Закону про платіжні послуги) виходить, що мова саме про необхідність приймання за договором з еквайром або з іншим надавачем платіжних послуг до обслуговування платіжних інструментів. Тобто просто відкрити рахунок і давати покупцям / замовникам його реквізити вочевидь недостатньо.
По-друге, податківці розуміють вимоги п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги так, що у будь-якому випадку має бути забезпечена можливість покупцю / замовнику розрахуватися саме електронним платіжним засобом (карткою). Це випливає, зокрема:
— з їх листів (див. листи ДПСУ від 03.10.2024 № 4695/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК; від 20.09.2024 № 4532/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК). Більше деталей знайдете у статтях «Платіжні термінали: застосування у 2025 році», «QR-код не альтернатива терміналу?» // «Податки & бухоблік», 2025, № 14;
— з аналізу регуляторного впливу проєкту змін до постанови № 894, коли податківці пояснюють, чому оптовиків треба виключити із сфери дії постанови № 894.
Вони кажуть таке:
«Враховуючи викладене, та за умови, якщо в платника (у розумінні Закону № 1591) або споживача (у розумінні Закону № 1023) будуть відсутні інші можливості для здійснення оплат, крім готівки і картки (будуть відсутні електронні застосунки), або ним будуть штучно створюватися обставини для їхньої відсутності, а оптовий продавець буде наполягати на абсолютно прозорому виді безготівкового розрахунку за допомогою реквізитів поточного рахунку у форматі IBAN, такий продавець порушить вимоги Постанови № 894»
Тобто
за логікою податківців, якщо суб’єкт господарювання наполягатиме на безготівковому розрахунку за допомогою реквізитів поточного рахунку у форматі IBAN, а наявну в покупця картку прийняти до оплати не зможе, то буде факт порушення «термінальних» вимог
Єдиний виняток, який роблять у своїх роз’ясненнях податківці, — це коли немає фізичного (очного) контакту з покупцем / замовником (див. далі).
Якщо немає фізичного контакту з покупцем / замовником
Податківці визнають (категорія 109.02 БЗ), що
якщо суб’єкт господарювання працює онлайн (надає послуги чи продає товари в інтернет-магазині), не контактує з покупцем / замовником і розрахунки проводить віддалено (тобто не має жодного фізичного контакту з покупцем / замовником) — то платіж для продавця і так буде безготівковим. А значить, вимоги щодо забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків виконані автоматично
Тобто у такому разі суб’єкту господарювання не потрібен ані POS-термінал, ані програмний термінал. Більш того, що дуже важливо, не є обов’язковим навіть інтернет-еквайринг. Тобто варіант, коли суб’єкт господарювання чи то в рахунку на оплату, чи то на сайті надає покупцю / замовнику реквізити свого поточного рахунку у форматі IBAN, а той за ними сплачує, є цілком прийнятним.
Втім, знов-таки, це працює, коли немає фізичного (очного) контакту з покупцем / замовником. А якщо такий контакт наявний, чи є якісь варіанти?
Якщо є фізичний контакт з покупцем / замовником
Тож ми з’ясували, що якщо є фізичний (очний) контакт з покупцем / замовником, то просто надання йому реквізитів поточного рахунку у форматі IBAN не розглядатиметься податківцями як виконання «термінального обов’язку».
Та чи не можна побудувати свій захист, наприклад, таким чином, що фізичний (очний) контакт з покупцем / замовником є, але місця проведення розрахунків немає.
Тобто від самого початку ми пропонуємо покупцю / замовнику такі договірні умови, що питання оплати не вирішується при фізичному (очному) контакті з покупцем / замовником. При такому контакті він може забирати товар / результат роботи, обговорювати умови виконання замовлення тощо. Але не сплачувати за товар / послугу. Ми заздалегідь інформуємо покупця / замовника, що оплата приймається виключно дистанційно (в т. ч. за реквізитами поточного рахунку у форматі IBAN).
Якщо би мова йшла про оптову торгівлю, роботи / послуги для суб’єктів господарювання і в договорі у нас було сказано про виключний спосіб розрахунків через банківський рахунок, то, на наш погляд, в такому випадку можна було б стверджувати, що «термінального обов’язку» немає, адже немає взагалі місця проведення розрахунків (куди може прийти клієнт та обирати, в який спосіб він хоче заплатити). Тобто це дуже схожа історія із он-лайн торгівлею. У частині оплати ми всі питання вирішуємо дистанційно. Не виключено, звісно, що податківці можуть мати іншу думку з цього приводу (див. вище), втім ризики можна спробувати мінімізувати тією ж ІПК. Більше деталей знайдете у статті «Безготівковий опт і термінали» // «Податки & бухоблік», 2025, № 14 (ср. ).
А от щодо роздрібного сегменту (роздрібна торгівля / побутові послуги), вважаємо, розраховувати на прихильність податківців взагалі не доводиться.
Відкриємо Порядок № 833* та Правила № 614**. В них сказано, що розрахунки за продані товари та надані послуги здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. При цьому споживачу обов’язково видається розрахунковий документ! Тобто фактично мова про розрахунок (готівковий або безготівковий) саме на місці (!) з видачею розрахункового документа.
** Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 16.06.2023 № 614.
Тож аргумент про те, що ми вирішили відмовитись від розрахунків на місці на користь дистанційного розрахунку, може просто ігноруватися податківцями.
Відповідно
якщо казати про роздрібний сегмент (коли є фізичний контакт з покупцем / замовником), то навіть якщо суб’єкт побудував свою роботу так, що оплата приймається виключно дистанційно за реквізитами поточного рахунку у форматі IBAN, податківці майже гарантовано будуть наголошувати на тому, що йому потрібно виконувати «термінальний обов’язок» (встановити POS-термінал, програмний термінал тощо)
При цьому неприємним наслідком цього є те, що приймання оплати через термінал є розрахунковою операцією в розумінні Закону про РРО* («розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток…»). А отже, при прийманні оплати через термінал виникають розрахункові операції і, відповідно, виникає обов’язок проводити такі розрахункові операції через РРО/ПРРО (більше деталей знайдете у статтях «Платіжні термінали: застосування у 2025 році», «Термінал і пільга з РРО» // «Податки & бухоблік», 2025, № 14).
Висновки
- У роздробі є фізичний контакт з покупцем / замовником. Навіть якщо суб’єкт побудував свою роботу так, що оплата приймається виключно дистанційно за реквізитами поточного рахунку у форматі IBAN, податківці майже гарантовано будуть наголошувати на тому, що йому потрібно встановити POS-термінал, програмний термінал тощо.
- Вберегти такого суб’єкта від виконання «термінального обов’язку» можуть лише поодинокі винятки. Наприклад, статус ФОП на єдиному податку групи 1 чи здійснення діяльності (розрахунків) на відповідних «воєнних» територіях відповідно до Переліку № 309.