Почнемо з уточнення. Сьогодні ми говоримо лише про правила визначення стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, для звичайних працівників. Держслужбовців, працівників органів місцевого самоврядування, силових структур, а також інші специфічні категорії не чіпатимемо.
Насамперед нагадаємо, що відпускний стаж обчислюють з першого дня прийняття на роботу. Звільняючись з попереднього місця роботи та влаштовуючись на нове, працівник починає заробляти собі відпускний стаж заново.
Про те, які періоди роботи включаються до стажу для щорічної основної відпустки, йдеться в ч. 1 ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Перерахуємо ці періоди:
1) час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Зокрема, на підставі цієї норми право на щорічну основну відпустку заробляють особи, які, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до 3 років, працюють на умовах неповного робочого часу;
2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Виняток — випадки, коли за працівниками, призваними / прийнятими на військову службу, зберігалося місце роботи та посада;
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, крім відпустки для догляду за дитиною до 3 років. На цій підставі до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, включають оплачувані періоди тимчасової непрацездатності та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 Закону про відпустки. Виняток — період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6/16/18 років на підставі медвисновку (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);
До 24.12.2023 до відпускного стажу включався час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 26 Закону про відпустки
5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;