Оплата через QR-код: як не потрапити в халепу

Що таке QR-код

Суть QR-коду описана у Правилах № 68*. У п.п. 4 п. 5 розд. І цих Правил говориться, що QR-код (англ. quick response — швидкий відгук) — це матричний код (двовимірний штрихкод), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрихкоду з метою швидкої та безпомилкової передачі реквізитів операції переказу коштів.

* Правила формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджені постановою Правління НБУ від 28.05.2020 № 68.

З цього випливає, що

Причому, як свідчать роз’яснення податківців (див. лист від 07.06.2024 № 3112/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК, а також роз’яснення на сайті ГУ ДПС у Хмельницькій обл.), у QR-коді можуть бути закодовані або повні банківські реквізити рахунку у форматі ІВАN торговця (тут йдеться про оплату за допомогою інтернет-банкінгу), або реквізити для оплати будь-якого іншого електронного платіжного засобу, відмінного від реквізитів рахунку у форматі ІВАN. Про які саме дані йде мова, податківці не уточнюють. Проаналізувавши дані банківських установ на предмет того, що може бути зашифровано у QR-коді на оплату, можна говорити, що там може міститися посилання на еквайринг, через який продавець приймає оплати.

У кожному банку правила оплати за допомогою QR-кодів різні. Тому за деталями торговцеві слід звернутися в банк.

Із самою процедурою оплати розібралися. Тепер перейдемо до того, чи потрібно використовувати при здійсненні оплати за допомогою QR-коду РРО/ПРРО і чи можна говорити, що торговці, які використовують QR-коди, за допомогою них виконали вимогу постанови № 894* та ч. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги** щодо забезпечення покупців можливістю розрахуватися не тільки готівкою, а і в безготівковій формі.

* Постанова КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894.

** Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

Чи потрібний РРО/ПРРО при оплаті за QR-кодом

Як і при будь-якій оплаті за товар / послугу, тут усе буде залежати від того, чи можна вважати оплату через QR-код розрахунковою операцією у розуміння Закону про РРО. Нагадаємо, що такою операцією вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу) (ст. 3 Закону про РРО).

Як було сказано вище, коли відбувається оплата через QR-код, то можливі два варіанти оплати. Враховуючи це і спираючись на визначення терміна «розрахункова операція», можна говорити, що:

— якщо у QR-коді зашифровано реквізити поточного рахунку у форматі IBAN, то використовувати РРО/ПРРО не слід. На сьогодні це прямо визнають податківці (БЗ 109.02). Адже коли відбувається оплата за допомогою сервісу «Інтернет-банкінг» із використанням реквізитів поточного рахунку продавця у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010 (як у цьому випадку), немає розрахункової операції, яка вимагає використання РРО/ПРРО;

На це уже давно чітко вказують податківці (листи ДПСУ від 04.02.2025 № 528/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК, від 07.01.2025 № 48/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК тощо). Вони заявляють, що законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу).

Крім того, наведений висновок справедливо підтримує й Верховний Суд (див. постанову ВС від 16.04.2021 у справі № 520/7835/19, а також статтю «Інтернет-еквайринг і РРО: Верховний Суд ставить крапку» // «Податки & бухоблік», 2021, № 43).

Отже,

Якщо це реквізити розрахункового рахунку у форматі IBAN, то можна РРО/ПРРО не використовувати, а якщо еквайринг, то без РРО/ПРРО не обійтися. Саме так роз’яснюють податківці у листі ДПСУ від 07.06.2024 № 3112/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК та БЗ 109.02.

Вищеописаний підхід правильний у всіх випадках, крім одного, а саме коли торговець, який використовує QR-код, займається наданням послуг. Адже відповідно до п. 14 ст. 9 Закону про РРО торговець може не використовувати РРО/ПРРО при наданні послуг, якщо розрахунки за послуги проводяться виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Оплати через QR-код відбуваються саме таким чином, тому якщо торговець не приймає поряд з цим готівку, то йому можна не використовувати РРО/ПРРО. Детально про це читайте у «Як безперешкодно продавати послуги без РРО/ПРРО» // «Податки & бухоблік», 2025, № 20 (ср. ).

Чи можна QR-кодом замінити POS-термінал

З точки зору простоти сплати і, можливо, економії на банківських послугах така заміна видається напрочуд вдалою. Крім того, нещодавно навіть Нацбанк у одній із своїх консультацій заявив про переваги використання QR-коду для торговців. І тут ми повертаємося до того, з чого почали цю статтю. Адже у цій консультації однією з переваг визначено те, що торговцю не потрібен платіжний термінал для приймання платежів за товари та послуги.

Така заява могла порадувати багатьох торговців. Мовляв, НБУ вважає, що при застосуванні QR-коду для отримання платежу виконується вимога ч. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги щодо забезпечення можливості здійснювати розрахунки безготівково (з використанням терміналів).

На наш погляд, це не так.

Адже за недотримання виконання постанови № 894 штрафують податківці, а не НБУ. А вони до вирішення цієї проблеми підходять зовсім по-іншому (див. листи ДПСУ від 03.10.2024 № 4695/ІПК/99-00-07-03-01, від 20.09.2024 № 4532/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК). У своїх роз’ясненнях вони заявляють, що розрахунку із використанням QR-коду недостатньо для виконання вимог постанови № 894, а отже, і вимог ч. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги. Річ у тому, що, на думку фіскалів, такі способи розрахунків, як із використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, визначаються обов’язковими. Судячи з усього, для виконання цієї вимоги податківці вимагають наявності у торговій точці такого способу розрахунку, при якому покупець зможе розрахуватися платіжною карткою без смартфона або іншого гаджета, здатного зчитати QR-код (деталі у «QR-код не альтернатива терміналу» // «Податки & бухоблік», 2025, № 14).

А про що тоді каже НБУ у своєму роз’ясненні? А лише про те, що технічно для переказу коштів за допомогою QR-коду POS-термінал не потрібен. Але він нічого не каже ані про постанову № 894, ані про Закон про платіжні послуги.

Отже, тим, хто не бажає суперечок, краще дослухатися до порад фіскалів і, навіть якщо вони використовують для приймання оплат QR-код (наприклад, з посиланням на еквайринг), окремо обзавестися програмним чи фізичним POS-терміналом, які б давали змогу покупцю скористатися для оплати фізичною платіжною карткою.