Висновок документа
На сьогодні для юросіб визначення податкових зобов’язань у частині МПЗ здійснюється за декларативним принципом у податковій декларації відповідно до наявних прав власності чи користування на відповідну ділянку сільськогосподарського призначення.
Суть проблеми. ДПСУ дала низку відповідей на запити Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики і Мінфіну з приводу застосування окремих норм податкового законодавства. Одну з таких відповідей ми вже прокоментували у статті «ФОП продає з післяплатою через «Нову пошту»: коли дохід?» // «Податки & бухоблік», 2025, № 21.
Сьогодні звернемо увагу на відповідь на запитання під номером 6 з приводу розрахунку МПЗ. А саме
яку мінмежу МПЗ на 1 га (для ріллі чи для інших угідь) слід використовувати у випадку, коли аграрій розорав пасовища та сіножаті і почав їх використовувати як ріллю?
Питання доволі цікаве через те, що починаючи з 2024 року при розрахунку МПЗ слід спиратися на розмір мінмежі МПЗ за 1 га, який для ріллі становить 1400 грн, для інших категорій угідь — 700 грн. Без мінмежі рахують МПЗ за землі, розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку № 309* (п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Детально про це нововведення читайте у статті «МПЗ-нововведення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 101.
Тому якщо аграрій самовільно розорав сіножаті чи пасовища, його і цікавить вищенаведене запитання.
Відповідь податківців. Чесно скажемо, ДПСУ чіткої відповіді на запитання не дала. Хоча юридично-правильне зерно там є, що дає надію на зважений підхід у цій ситуації до платників.
Так, спочатку податківці справедливо зазначили, що при розрахунку МПЗ аграрій має виходити з даних про ділянку, які вказані у техдокументації і правовстановлючих документах на землю. Той факт, як саме використовуються такі ділянки для розрахунку МПЗ, значення не має.
Тобто коли, за даними техдокументації, ділянці згідно з КВЗУ** присвоєно категорію пасовища (код КВЗУ 002.02) чи сіножаті (код КВЗУ 002.01), то при розрахунку МПЗ слід орієнтуватися на мінрозмір МПЗ за 1 га у розмірі 700 грн за 1 га, а не 1400 грн, як для ділянки ріллі, що має код КВЗУ 001.00.
А далі податківці фіскально змазали цей висновок і почали згадувати про різні штрафи та порушення. А саме вони зауважили:
1) НГО сільгоспугідь залежить від категорії угідь, а тому у випадку використання пасовища або сіножать як ріллі має місце умисне 3-5 кратне заниження НГО і, відповідно, заниження податкових зобов’язань щодо такої ділянки;
2) якщо аграрій самостійно розорав сіножаті та пасовища, то порушив правила використання сільгоспугідь, а тому на нього можуть накласти різного роду санкції Держгеокадастр та Держекоінспекція.
У чому податківці праві. Податківці, однозначно, праві в тому, що при самовільному розоренні пасовищ та сіножатей аграрій порушує вимоги земельного законодавства.
Адже, щоб усе було законно, перед розорюванням сіножатей / пасовищ і перетворенням їх у ріллю йому слід було зробити певні маніпуляції, а саме потрібно було або:
1) тільки змінити дані про категорію угідь, тобто просто перевести ділянку із категорії сіножаті / пасовища у ріллю (змінити код КВЗУ 002.02 та 002.01 на код 001.00). Так відбувається тоді, коли цільове призначення ділянки землі не змінюється.
Адже сіножаті та пасовища мали те ж цільове призначення, що може мати рілля, а саме: 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», або 01.02 «Для ведення фермерського господарства», або 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства»;
2) змінити не тільки категорію землі, а і її цільове призначення. Так відбувається тоді, коли сіножаті та пасовища, що будуть розорюватися, мають цільове призначення 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби». Згідно із ст. 34 ЗКУ такі землі до зміни їх цільового призначення можуть використовуватись виключно для сінокосіння та/або випасання худоби. Тому в такому випадку мороки у аграрія з приводу легалізації розорювання буде трішки більше.
Якщо аграрій, що розорав сіножаті/пасовища, не робив таких змін, то він порушив правила користування землею і за це може понести відповідальність. А саме на аграрія може чекати:
— примусове припинення права власності на ділянку або розірвання договорів оренди земельних ділянок (п. «а» ч. 1 ст. 96, п. «ґ» ч. 1 ст. 141, ст. 143, ст. 211 ЗКУ);
— притягнення до адміністративної відповідальності згідно із ст. 53 КУпАП за порушення правил використання земель, у тому числі використання земель не за цільовим призначенням та згідно із ст. 55 КУпАП за порушення правил землеустрою. Розмір адмінштрафу для посадових осіб складає від 255 до 510 грн;
— відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки внаслідок її використання не за цільовим призначенням.
Притягувати до вищезгаданої відповідальності будуть не податківці, а Держгеокадастр, Держекоінспекція чи прокуратура.
З чим податківці помилилися. А от з приводу того, що при використанні сіножатей / пасовищ як ріллі точно відбувається заниження НГО, погодитися складно.
Адже
НГО сільгоспугідь залежить від родючості земельної ділянки та її природних властивостей, а не від того, яким чином вона використовується
Тому той факт, що сіножаті / пасовища стали використовувати як ріллю, на розмір НГО такої ділянки не впливає. Це підтверджують і суди (див., наприклад, постанову Третього апеляційного адмінсуду від 04.07.2019 у справі № 0840/3890/18).
Також не зрозуміло, чому податківці, зробивши правильний висновок про те, що рахувати МПЗ слід виходячи з даних Держгеокадастру, далі завели фіскальну пісню про те, що такий розрахунок МПЗ може призвести до заниження зобов’язань. Адже це два протилежних підходи до однієї й тієї ж ситуації.
Тут має бути щось одне. На двох стільцях не всидіти.
До речі, пригадаємо позицію суду в подібній ситуації, коли податківці донараховували сільгоспЄП за самовільно розораними сіножатями / пасовищами, то суд відхиляв таке донарахування. Бо, на його думку, рахувати сільгоспЄП (як, до речі, і МПЗ) слід виходячи з даних Держгеокадастру. А оскільки там не буде інформації про те, що сіножаті / пасовища були розорані і тепер ділянка є ріллею, то підстав рахувати сільгоспЄП виходячи з не внесених туди даних не слід (постанова ВС від 31.01.2020 у справі № 500/2430/18).
Це додатковий аргумент, що при рахуванні МПЗ треба спиратися на дані Держгеокадастру.
Ну і на додаток ще одна ремарка: навіть якщо податківці почнуть перераховувати МПЗ виходячи з реального використання землі, то це далеко на завжди може призвести до заниження зобов’язань.
Таке може статися тільки тоді, коли:
1) в аграрія при розрахунку МПЗ випливатиме позитивне МПЗ;
2) НГО 1 га розораної ділянки буде менше 28000 грн. Адже в іншому випадку розмір МПЗ 1 га ділянки буде більше мінмежі у 1400 грн для ділянки ріллі і заниження не станеться.
Водночас, знаючи про всі ризики відсутності легалізації процедури розорювання сіножатей / пасовищ, вважаємо, що краще привести дані щодо самовільно розораної ділянки у відповідність до цілей використання такої ділянки. Тоді подібних запитань і проблем із розрахунком як МПЗ, так і сільгоспЄП не буде.
