Виводимо з ризикових платників: реальні судові прецеденти

Умовно судову практику щодо ризиковості платника можна розділити на три групи. Зокрема, там, де платник оскаржує:

— відмову у реєстрації ПН/РК через надання йому статусу ризикового;

— безпосередньо рішення про відповідність / невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості (коротко називатимемо його «рішення про ризиковість платника»);

— комбінація попередніх двох груп. Тобто платник одночасно оскаржує відмову у реєстрації ПН/РК через його ризиковість та рішення про ризиковість платника.

Проте частіше нам зустрічалися цікаві рішення саме з категорії оскарження рішення про ризиковість платника та виключення його з відповідного переліку. Далі розіб’ємо ці рішення за тематиками.

Податківці порушують процедуру прийняття ризикового рішення

У постанові ВС від 14.05.2025 у справі № 260/3479/24 судді стали на бік платника, скасувавши рішення про ризиковість платника. Основною проблемою виявилося те, що податківці прийняли рішення у зв’язку з наявністю податкової інформації щодо накопичення залишків нереалізованих товарів. Судді зазначили, що рішення про ризиковість було прийнято не за наслідками подання платником ПН/РК для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку та моніторингу такої ПН/РК. А це, як вони наголосили у постанові, порушує порядок прийняття «ризикового» рішення. Отже,

До подібних висновків Верховний Суд доходить і у постанові від 23.06.2022 у справі № 640/6130/20. За обставинами справи рішення про ризиковість платника приймалося податківцями не за наслідками подання ПН/РК на реєстрацію та її моніторингу. Фактично таке рішення було прийнято на підставі попереднього протоколу засідання комісії. У цьому (попередньому) рішенні платника вже визнавали ризиковим (причому ще за Порядком № 117*, який втратив чинність). Зауважимо, що податківці у суді стверджували, що підставою для визнання платника ризиковим стала наявна податкова інформація, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю. А це, виходячи з рішень Верховного Суду, програшна позиція, оскільки судді сприймають це як порушення процедури прийняття рішення.

* Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 № 117 (втратив чинність).

Податківці не довели законність ризикового статусу у суді

Цікавою є постанова ВС від 31.03.2023 у справі № 340/3519/20. Платник виграв справу, рішення про його ризиковість було скасовано. Госпсуб’єкт посилався на те, що у спірному рішенні не було зазначено чітких підстав для включення у «ризиковий» перелік (підстава — п. 8 Критеріїв ризиковості*). І от біда, податківці у суді так і не навели притомних аргументів для того, щоб довести правомірність ризикового статусу платника.

* Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, затверджені постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165.

Верховний Суд погодився з тим, що форма рішення безпосередньо закріплена у додатку до Порядку № 1165* і вона не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності платника критеріям ризиковості. Але

* Додаток 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165.

Тобто мають довести, що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності підстав, визначених Порядком № 1165*. Нічого не поробиш, такі правила ст. 77 КАСУ. У свою чергу, платник під час судових суперечок надав докази правомірності своєї господарської діяльності.

* Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165.

До речі, податківці у цій справі послалися на довідку оперативного підрозділу свого головного управління. Але судді цей документ відкинули, оскільки він був отриманий контролюючим органом після оскаржуваного рішення про ризиковість платника.

Проблеми з доведенням законності рішення про ризиковість виникли у податківців і у справі за постановою ВС від 07.03.2023 у справі № 280/3639/20. Знову йшлося про п. 8 Критеріїв ризиковості. Причина: платник та/або його контрагент згідно з даними ЄРПН здійснив реалізацію товарів / послуг, відмінних від придбання. Платник, отримавши спірне рішення, надавав пояснення та підтвердні документи на предмет його правомірної діяльності.

Верховний Суд зазначив, що податківці ні в рішенні, ні під час судового процесу не надали підтвердну інформацію. Тобто суддям не було зрозуміло, яка це була інформація, у якому вигляді вона існувала на момент прийняття комісією рішення і чи існувала вона взагалі. Не надали податківці й результати перевірки документів, які надавав платник (не провели звірку даних наданих копій та даних, що надходять або можуть бути отримані фіскалами з інших джерел інформації).

Зверніть увагу: до суду платник так само надав пояснення та документи щодо правомірності його діяльності та операцій. Судді у свою чергу, оцінивши їх, дійшли висновку, що ці докази спростовують твердження податківців про відповідність позивача критеріям ризиковості платника.

На обов’язку податківців доводити правомірність свого рішення у суді наголошувалося і в постанові ВС від 20.01.2022 у справі № 160/2840/20. Справу відправили на новий розгляд до суду першої інстанції, бо судді не звернули увагу на відсутність таких доказів. Обмежилися лише висновком про те, що ніби рішення про ризиковість платника ніяким чином не впливає на права останнього.

Ризиковий контрагент = ризиковість для нас?

Варто звернути увагу й на постанову ВС від 25.07.2024 у справі № 560/21833/23. Йшлося так само про п. 8 Критеріїв ризиковості. Причина: підприємство мало господарські операції із платником(ами) податків, які, на думку податкового органу, є ризиковими. Суд поставився до цього висновку критично (незважаючи на те, що у Довіднику кодів податкової інформації № 17* ця підстава фактично прямо зазначена).

* Довідник податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затверджений наказом ДПСУ від 11.01.2023 № 17.

Судді зазначили: поширення на позивача «ризиковості» через стосунки з іншими «ризиковими» платниками суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема, настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником, якого притягнуто до відповідальності.

Крім того, зазначили судді,

Отже, кажуть у Верховному Суді, несприятливі наслідки за таких умов не мають наставати для сумлінного платника податків, тому, на думку суду, оскаржувані рішення не відповідають своїй меті.

І знову підкреслимо: платник у цій справі спершу подавав пояснення і підтвердні документи податківцям (доводячи невідповідність критеріям ризиковості платника). По суті, він доводив реальність господарських операцій з ризиковими контрагентами. Ті ж самі документи та пояснення він надавав і до суду. Саме це і допомогло підприємству вивести себе з ризикових платників.

Та якщо підсумувати, в усіх випадках розслаблятися і думати, що платнику достатньо поставити під сумнів рішення фіскалів, ми б не радили. Тобто варто подавати хоча б пояснення та підтвердні документи для виведення з ризикових платників. Ці ж документи та пояснення класти в основу свого позову під час звернення до суду. Надалі ж усе залежатиме від (не)професійності представників з боку податківців та наявності у них доказової бази.