Неповний робочий час: пам’ятка для кадровика

Що таке неповний робочий час?

Робочий час працівника може бути:

— нормальної тривалості (ст. 50 КЗпП);

— скороченим (ст. 51 КЗпП);

— неповним (ст. 56 КЗпП).

Неповний робочий час відрізняється від робочого часу нормальної чи скороченої тривалості тим, що працівник, якому його встановлено, працює меншу кількість годин на тиждень і отримує зарплату пропорційно до виконаної норми праці. Тобто зменшення робочого часу призводить до зменшення зарплати працівника.

Неповний робочий час можна запроваджувати в таких варіантах (див. ст. 56 КЗпП):

— неповний робочий день, коли зменшують тривалість щоденної роботи;

— неповний робочий тиждень, при якому зменшують кількість робочих днів на тиждень за нормальної тривалості щоденної роботи;

— поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.

Наприклад, на підприємстві 5-денний робочий тиждень і 8-годинний робочий день. Одному з працівників установлюють неповний робочий час:

варіант 1 — зменшуючи тривалість щоденної роботи до 4 годин. Це неповний робочий день;

варіант 2 — зменшуючи кількість робочих днів до 3 на тиждень за нормальної тривалості щоденної роботи 8 годин. Це неповний робочий тиждень;

варіант 3 — зменшуючи кількість робочих днів на тиждень до 1 та тривалість щоденної роботи до 2 годин. Це поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.