Теми статей
Обрати теми

Свій серед чужих: працевлаштовуємо іноземця

ЧЕРНИШОВА НАТАЛІЯ
Кожне підприємство, що поважає себе, бажає мати у своєму арсеналі кваліфікованих, старанних працівників, бо, як відомо, кадри вирішують усе. І хай це постулат ще радянських часів, актуальним він є й у наші дні. Та знайти працівника відповідної кваліфікації — справа не така вже й проста. Іноді пошуки не обмежуються лише територією України, а поширюються й на терени інших держав. Саме так у штаті підприємств з’являються працівники-іноземці. Що цікаво, для таких працівників існують особливі нюанси працевлаштування, в яких ми будемо розбиратися в цій статті. Якщо ця тема вам цікава, тоді вам із нами по дорозі!

Хто такі іноземці, ми, у принципі, всі уявляємо. Але як це поняття визначає вітчизняне законодавство? А воно говорить наступне: іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773). Документом особи віком більше 16 років, який засвідчує її громадянство, є паспорт громадянина певної країни. Разом з тим, працевлаштовуватись на території України мають право й особи без громадянства, про яких ми паралельно із іноземцями також будемо говорити у цій статті. Варто знати, що особою без громадянства вважається особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773).

Визначившись з поняттями, перейдемо до більш важливих питань. І першим із них буде: чи завжди можна працевлаштувати у себе іноземця.

 

Дозволити не можна заборонити

 

Загалом, підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України, якщо мають на те відповідний дозвіл, про який ми детально будемо говорити далі на цій сторінці (ч. 1 ст. 42 Закону про зайнятість). Зазначте, що таким правом наділені саме юридичні особи, про те, що працевлаштовувати іноземних громадян можуть фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, законодавство не говорить. Та наш світ був би занадто простим, якби із встановлених правил не існувало винятків. Є такі винятки і щодо дозволу на працевлаштування іноземців. Так, іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов’язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ (ч. 5 ст. 42 Закону про зайнятість). Наприклад, іноземці не можуть бути держслужбовцями (виходячи зі ст. 4 Закону про держслужбу), суддями (судячи з ч. 1 ст. 64 Закону про судоустрій), нотаріусами (про це свідчить абз. 2 ст. 3 Закону про нотаріат) тощо.

Якщо ж іноземці працевлаштовуються на посади, які не відповідають визначеним у ч. 5 ст. 42 Закону про зайнятість, то, по суті, заборони на їх працевлаштування немає. Але роботодавцю необхідно отримати дозвіл на використання праці таких осіб. Власне, про такий дозвіл і йтиметься далі у нашій статті.

 

Отримання дозволу

 

Дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства видають територіальні органи Державної служби зайнятості за юридичною адресою роботодавця. Вони видаються на застосування на конкретних посадах праці:

— іноземців чи осіб без громадянства за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;

— іноземців чи осіб без громадянства за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їх праці*, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ;

— іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (контрактів);

— іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (ст. II Генеральної угоди про торгівлю послугами від 15.04.94 р.) належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії»**;

— іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

* Застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець або особа без громадянства (п. 5 Порядку № 437):

— претендує на обіймання посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади за умови, що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або співзасновником підприємства, установи, організації;

— є суб’єктом авторського права і суміжних прав та запрошується на роботу в Україну для здійснення таких прав.

** Внутрішньокорпоративний цесіонарій визначається як фізична особа, яка працює в організації на території сторони і є тимчасово переведеною в контексті здійснення економічної діяльності на території іншої сторони; організація, про яку йде мова, повинна мати своє основне місце ділової активності на території сторони, і переведення має здійснюватися до закладу (філіалу, дочірньої компанії) цієї організації для фактичного здійснення подібної економічної діяльності на території іншої сторони (п. «с» ст. 35 багатосторонньої «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством і Україною» від 14.06.94 р.; під сторонами маються на увазі країни, які підписали цю Угоду).

Та існують випадки, коли дозвіл на працевлаштування іноземця не потрібен. Така поблажка поширюється на:

1) іноземців, які постійно проживають в Україні;

2) іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;

5) працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;

6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;

7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;

9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;

10) іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення;

12) інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Також не потрібно отримувати дозвіл, якщо ви працевлаштовуєте іноземця/особу без громадянства за ЦПД (лист Мінсоцполітики від 05.02.2013 р. № ДЦ-09-588/0/6-13).

В усіх інших випадках вам, на жаль, доведеться поморочити голову з отриманням дозволу. Яким буде шлях до отримання цього дозволу та які дії доведеться здійснити особисто вам — дивіться у схемі на с. 42 (складена на основі положень Порядку № 437).

Зауважте: у разі коли іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не приступила до роботи у передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець повинен протягом 5 робочих днів письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ ДМС за місцем видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, і територіальний орган, яким видано дозвіл (п. 28 Порядку № 437).

Строк, на який видається дозвіл, визначають пп. 18 — 20 Порядку № 437. Він складає:

— у загальному випадку — не більше 1 року з можливістю продовження ще на 1 рік;

— для іноземців/осіб без громадянства, які належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії», — не більше 3 років з можливістю продовження ще на 2 роки;

— для іноземців/осіб без громадянства, які претендують на статус біженців, — строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, але не більш 1 року. Дія дозволу може бути продовжена у разі продовження дії такої довідки.

Аби продовжити дію дозволу, проходити всі етапи, наведені на схемі на с. 42, вже не потрібно. Достатньо лише подати територіальному органу Держслужби зайнятості такі документи: 1) заяву згідно з додатком до Порядку № 437;
2) 2 кольорові фотокартки іноземця/особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 см; 3) довідку МВС про те, що іноземець/особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження. Причому зробити це потрібно не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії дозволу. Всі інші документи, наведені в таблиці нижче, подаються тільки у разі внесення до них змін.

У разі коли документи видані за межами України, вони повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, та подані разом із засвідченим в установленому порядку перекладом українською мовою (абз. 6 п. 7 Порядку № 437).

img 1

* Затверджена наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 316.

** У разі невнесення роботодавцем плати протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про видачу дозволу таке рішення скасовується.

*** Територіальний орган Держслужби зайнятості може прийняти рішення про відмову у видачі дозволу у випадках, наведених у п. 24 Порядку № 437. Таке рішення може бути оскаржене до Державної служби зайнятості або суду (п. 26 Порядку № 437).

Документи, які необхідно подати до територіального органу Держслужби зайнятості для отримання дозволу на застосування праці іноземців/осіб без громадянства

При працевлаштуванні іноземців,
які претендують на статус біженців

В усіх інших випадках

1) заяву згідно з додатком до Порядку № 437

2) дві кольорові фотокартки іноземця розміром 3,5 х 4,5 см

3) копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні

3) копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця/особи без громадянства

4) копії сторінок паспортного документа іноземця/особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому законодавством порядку

5) документ, виданий ЛПЗ про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ

6) довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця/особи без громадянства, відповідно до законодавства не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці*

7) довідку МВС про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України, не відбуває покарання за скоєння злочину та стосовно нього не здійснюється кримінальне провадження

8) довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець/особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження

+

для іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання — копію такого договору (контракту)

для іноземців, які належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» — рішення іноземного СГ про переведення іноземця/особи без громадянства на роботу в Україну та копію контракту, укладеного між іноземцем/особою без громадянства та іноземним СГ, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні

для іноземців, які претендують на зайняття керівної посади і є засновниками чи співзасновниками підприємства — копії установчих документів, засвідчених в установленому порядку;

для іноземців, які є суб’єктами авторського права чи суміжних прав — засвідчені нотаріально копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права і (або) суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право)

* У разі наявності в роботодавця режимно-секретного органу зазначена довідка подається також за підписом керівника такого органу.

 

Інші документи, необхідні для роботи іноземця в Україні

 

Взагалі, оформлювати ще будь-які документи для легалізації роботи іноземця/особи без громадянства в Україні, окрім дозволу, особисто роботодавцю не потрібно. То — клопіт самого іноземця/особи без громадянства. Але обережний роботодавець має перевірити їх наявність у такого іноземця/особи без громадянства, аби у разі їх відсутності не мати проблем у зв’язку з незаконним працевлаштуванням іноземця/особи без громадянства. Тож які саме реєстраційні дії повинен зробити іноземець/особа без громадянства, який має намір працевлаштуватися на території нашої держави? Він повинен:

— оформити візу. Оформлення здійснюється відповідно до Правил № 567 та Інструкції № 196;

— пройти реєстрацію. Здійснюють її органи охорони державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон України. Відмітка про реєстрацію проставляється в паспортному документі та/або реєстраційній картці чи інших передбачених законодавством України документах;

— отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні. Її надає Державна міграційна служба України;

— зареєструвати своє місце проживання. Здійснити таку реєстрацію іноземець/особа без громадянства зобов’язаний протягом 10 днів після прибуття на нове місце проживання, звернувшись до ЖЕК з відповідними документами;

— отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Більш ґрунтовно зупинимося на отриманні реєстраційного номера облікової картки платника податків. Це вкрай важливий момент для роботодавця. Річ у тім, що працюючи на території України, працівник-іноземець буде отримувати від свого українського роботодавця заробітну плату, а значить, і сплачувати з такого доходу податок. Точніше, безпосередньо нарахування та оплату податку, а також звітування за ним буде здійснювати його роботодавець-податковий агент, отже, саме на нього покладено відповідальність за відсутність у його працівника реєстраційного номера платника податків. І жартувати з цим не радимо, бо така відповідальність має цілком матеріальний характер.

По-перше, ви можете наразитися на штраф у розмірі 170 грн. за оформлення документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків (окрім випадку, коли реєстраційний номер не зазначений/невірно зазначений у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ*) (п. 119.3 ПК).

* Затверджена наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49.

По-друге, штраф на вас чекає, якщо вам спаде на думку не вказати або вказати неправильно реєстраційний номер облікової картки платника податків працівника-іноземця у формі № 1ДФ. Його розмір становитиме 510 грн. І це тільки на перший раз. Якщо ви протягом року, в якому було застосовано такий штраф, повторно скоїте аналогічне правопорушення, то «вскочите» вже у 1020 грн. (п. 119.2 ПК).

Свідченням отримання фізичною особою реєстраційного номера є картка платника податків, у якій, власне, вказується реєстраційний номер платника податків. Форма такої картки розміщена у додатку 3 до Положення № 779.

 

Оформлення іноземця на підприємстві

 

Здебільшого, оформлення іноземця/особи без громадянства на роботу відбувається так само, як і громадянина України. Тобто іноземець/особа без громадянства, який влаштовується на роботу, має написати заяву про прийом на роботу, а роботодавець, у свою чергу, видати наказ про прийняття такої особи на роботу. Також між працівником-іноземцем та роботодавцем необхідно укласти трудовий договір. Причому такий договір має бути строковим, а строк дії не перевищувати строку дії дозволу на застосування праці іноземця.

Крім того, на працівника-іноземця потрібно завести трудову книжку. Принаймні, такий висновок випливає з абз. 2 п. 1.1 Інструкції № 58, адже у ньому говориться, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад 5 днів. При цьому в листі Мінпраці від 12.03.2007 р. № ДЦ-12-1251/0/6-07 говориться, що Інструкцією № 58 не передбачено ведення трудових книжок для іноземців. Але ж і не сказано, що цього робити не треба — додамо ми. Тож, якщо прямого звільнення від ведення трудових книжок для іноземців немає, а в Інструкції № 58 говориться, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, то підстав для неведення трудових книжок для іноземців ми не вбачаємо.

Але необхідно враховувати один нюанс. Трудові книжки громадян, які працюють за трудовими договорами в іноземних представництвах, у іноземних кореспондентів, співпрацівників міжнародних організацій та інших прирівнених до них іноземців на території України, зберігаються: в 
м. Києві — в Генеральній дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, в областях — в управліннях зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрацій або на підприємствах, визначених обласними державними адміністраціями (п. 2.21 Інструкції № 58). Ці організації роблять відмітки у трудових книжках про прийняття на роботу і про звільнення з роботи відповідно до трудових договорів і довідок наймачів. Під час влаштування на роботу робиться запис: «Прийнято на посаду_______(назва представництва компанії) в Україні» і при звільненні робиться запис:

«Звільнено з роботи_______________________»
(причина звільнення)

із посиланням на відповідні статті КЗпП.

Запис, зроблений у трудовій книжці іноземними представництвами, іноземними кореспондентами, співпрацівниками міжнародних організацій та іншими прирівненими до них іноземцями на території України, є недійсний.

Як ви бачите, працевлаштування іноземця — праця клопітка і затратна, але якщо такий працівник має достойний багаж знань та високий рівень кваліфікації, шкодувати сил та коштів на таку справу не потрібно, все це окупиться з лихвою якістю його праці.

 

Використані документи та скорочення

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон № 3773 — Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI.

Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Закон про держслужбу — Закон України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-ХII.

Закон про судоустрій — Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI.

Закон про нотаріат — Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-ХII.

Порядок № 437 — Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМУ від 27.05.2013 р. № 437.

Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Правила № 567 — Правила оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 567.

Інструкція № 196 — Інструкція про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджена наказом МЗС від 26.07.2011 р. № 196.

Положення № 779 — Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затверджене наказом Міндоходів від 10.12.2013 р. № 779.

ВРУ — Верховна Рада України.

ДМС — Державна міграційна служба.

ЖЕК — житлово-експлуатаційна контора.

ЛПЗ — лікувально-профілактичний заклад.

МВС — Міністерство внутрішніх справ.

МЗП — мінімальна заробітна плата.

МОЗ — Міністерство охорони здоров’я.

СГ — суб’єкт господарювання.

ФССБ — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

ЦПД — цивільно-правовий договір.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі