1. Додаткову відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості. Але одного бажання працівника у цій справі замало — роботодавець обов’язково повинен дати «добро» на такий поділ. Тепер пояснимо.
Дивіться: основна та додаткові (у тому числі й за ненормований робочий день) — види щорічної відпустки (ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504). Тому при поділі вказаних видів щорічної відпустки керуймося ст. 12 цього Закону: щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Ось і виходить, що працівник може поділити додаткову відпустку на частини будь-якої тривалості. Головні умови: роботодавець згоден на такий поділ, а працівник за відповідний робочий рік скористається мінімальною безперервною частиною щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів. Майте на увазі, що безперервна частина не обов’язково повинна бути першою, другою або іншою частиною відпустки (лист Мінсоцполітики від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13 // «ОП», 2013, № 16, с. 7).
2. Скористатися щорічною додатковою відпусткою (як і основною) за відповідний робочий рік можна і в наступному робочому році. Проте «відкладати» відпочинок більше двох років забороняється. А все через чіткий припис ч. 5 ст. 11 Закону № 504: забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Відзначимо, що щорічні відпустки (у тому числі й додаткові) надають за відповідний робочий рік. Він є індивідуальним для кожного працівника, оскільки залежить від дати укладання з ним трудового договору.
3. В окремих випадках розрахувати необхідно. Ми відзначили, що щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день працівнику надають за відпрацьований ним робочий рік. Працівник відпрацював повний робочий рік без «нестандартних» ситуацій — він може отримати щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів.
Але на робочий рік може припадати час, який не входить до стажу роботи, що дає право на таку відпустку (ч. 2 ст. 9 Закону № 504). Наприклад, час перебування працівника на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо виключають із згаданого стажу (лист Мінпраці від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11). Оскільки додаткову відпустку за ненормований робочий день надають пропорційно відпрацьованому часу, то зменшення стажу, що дає право на неї, зменшує фактичну тривалість цієї відпустки.
Ви помітили ці періоди у робочому році працівника, за який надаєте щорічну додаткову відпустку? Тоді вам доведеться розрахувати тривалість цієї відпустки окремо. Причина: такі періоди зменшують тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день. Конкретний приклад такого розрахунку див. в «ОП», 2014, № 11, с. 25.
4. Надавати «наперед» щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день ми не радимо! Хоча фактично ст. 10 Закону № 504 дозволяє це робити. І все через періоди, які не враховують у стажі роботи, що дає право на таку відпустку. Не виключено, що працівник відгуляє 7 календарних днів такої додаткової відпустки, а згодом захворіє. Наприкінці робочого року ви проведете розрахунок, який покаже, що працівник має право лише на 5 календарних днів такої відпустки. Подібна ситуація і спіткала нашого читача.
Що робити? При наданні додаткової відпустки за ненормований робочий день за наступний робочий рік зменшити її тривалість на «перегуляні» дні відпустки. Припустимо, що 2014/2015 робочий рік працівник відпрацює повністю та претендуватиме на додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів. Для виправлення помилки (за попередній робочий 2013/2014 рік) надайте працівнику таку відпустку тривалістю 5 календарних днів.
