Щодо функціонування та оплати праці керівних працівників держорганів різних рівнів

Міністерство соціальної політики разом з Міністерством фінансів та Міністерством юстиції на виконання пункту 8 доручення Прем’єр-міністра України від 15.08.2014 р. № 29526/7/1-14 до Закону України від 31.07.2014 р. № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» стосовно застосування норм статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповідають.

Статтею 32 зазначеного Закону передбачено, що членам Кабінету Міністрів України, керівникам центральних органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, підрозділи яких беруть участь у проведенні антитерористичної операції), народним депутатам України до завершення антитерористичної операції місячна заробітна плата нараховується лише у розмірі посадового окладу.

Тобто вказаним особам не нараховуються доплати та надбавки до посадового окладу, премії та не здійснюється індексація їх заробітної плати.

Таке обмеження не стосується заступників керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

З метою чіткого визначення посадових осіб, на яких поширюються наведені законодавчі положення, слід враховувати наступне.

Частиною другою статті 120 Конституції України встановлено, що організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Нормами частини першої статті 114 Конституції України та частини першої статті 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» чітко окреслено склад Кабінету Міністрів України: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України.

Щодо визначення керівників центральних органів виконавчої влади зазначаємо, що, як випливає з пункту 1 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», керівником центрального органу виконавчої влади, який не є міністерством, є посадова особа, яка очолює центральний орган виконавчої влади, здійснює керівництво його діяльністю.

В абзацах третьому та четвертому пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 16-рп/2002 (справа про суміщення службової діяльності керівників органів виконавчої влади) зазначено, що єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні дійшов висновку, що термін «керівник» центрального чи місцевого органу виконавчої влади, який міститься в частині першій статті 120 Конституції України, означає посадову особу виконавчого органу, сукупність кваліфікуючих ознак якої визначає статус керівника.

До цих ознак належать конкретні державно-владні повноваження виконавчого та розпорядчого характеру такої посадової особи у сфері виконавчої влади, які їй згідно з Конституцією та законами України надаються відповідними органами державної влади (розподіл обов’язків між своїми заступниками; розпорядження матеріально-фінансовими цінностями; керівництво та спрямування роботи виконавчого органу і його апарату; вирішення кадрових питань; підписання правових актів виконавчого органу; представництво виконавчого органу у відносинах з громадянами, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності тощо).

Стосовно визначення керівників інших державних органів зазначаємо, що чинне законодавство не містить тлумачення поняття «державний орган».

Разом з тим відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Систему органів виконавчої влади відповідно до розділу VI Конституції України, частини першої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини першої статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», частини другої статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» складають Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Тобто державна влада реалізується через відповідні види державних органів (трьох гілок влади). При цьому слід зазначити, що Конституція України визначає також інші державні органи, такі як Центральна виборча комісія, Національний банк України, Рахункова палата, Генеральна прокуратура України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, правові засади діяльності яких встановлюються окремими законами.

Термін «державні органи» є ширшим, ніж термін «органи державної влади», оскільки охоплює, крім органів законодавчої, виконавчої та судової влади, також інші органи, які не належать до жодної із зазначених гілок влади, але здійснюють певні державні функції, керівники яких наділені представницькими, нормотворчими, контрольними та виконавчими функціями, зокрема такими, як прий­мати владні (обов’язкові до виконання) приписи (видавати правові акти), організовувати та контролювати їх виконання.

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

Посадовець отримає «голий» оклад: «конкретика» від Мінсоцполітики

Роз’яснення, що коментується, прогнозоване та очікуване! Поверніться до серпня 2014 року («ОП», 2014, № 15, с. 4) та згадайте: Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII попов­нився ланцюжком обмежувальних норм. Серед них і ст. 32, яку ми зараз і будемо розбирати «по кісточках». Процитуємо її вимоги:

Тож вказаним посадовцям доведеться затягнути паски та отримувати лише посадовий оклад. Що саме відрізали? Доплати та надбавки до посадового окладу, а також премії. Крім того, залишений заробіток указаних працівників не індексують. Про це й дізнаємося у роз’ясненні, що коментується.

Але не тільки сума зарплати викликає запитання. Більше цікавить, хто конкретно підпадає під держбюджетні обмеження зарплати до закінчення проведення АТО. Давайте узагальнювати усю інформацію, що є у наших руках. Зарплату у розмірі посадового окладу виплачують:

— народним депутатам України — тут роздумувати недоречно;

— членам Кабінету Міністрів України — ніби все зрозуміло та й знаходяться урядовці «вгорі». Проте Мінсоцполітики нагадало, хто саме входить до складу Уряду, і тим самим підвело до висновків, що вони отримують лише посадовий оклад: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України;

— керівникам центральних органів виконавчої влади — з ними складніше, але терпимо. Чому? Для їх визначення користуються гарною підмогою — Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. № 3166-VI (далі — Закон № 3166). На це погоджується і Мінсоцполітики і наводить визначення таких керівників, спираючись на п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону № 3166. Так, керівником центрального органу виконавчої влади (не міністерства) є посадова особа, яка очолює центральний орган виконавчої влади, здійснює керівництво його діяльністю. У свою чергу, серед центральних органів виконавчої влади розрізнюють (крім міністерств) служби, агентства, інспекції (ст. 16 Закону № 3166). Тож керівники служб, агентств та інспекцій, які вважаються центральними органами виконавчої влади, отримують зар­плату в розмірі посадового окладу. Якщо конкретніше, то це стосується керівника Державної фіскальної служби України, Державної фінансової інспекції України, Державної казначейської служби України та інших центральних органів виконавчої влади, наведених у постанові Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442;

— керівникам інших державних органів — із їх визначенням справжня «біда». І все через відсутність визначення «інші державні органи» в українському законодавстві. Проте цей факт не заважає законодавцям широко вживати його в нормативно-правових актах. Як тлумачити такий термін на практиці, адже фактично він охоплює досить широкий спектр державних утворень? На жаль, роз’яснення, що коментується, лише підштовхує до відповідей. Так, у ньому наведене орієнтовне визначення «державний орган». Більше того, Мінсоцполітики наважилося та навело приклади таких інших державних органів, серед них опинилися Центральна виборча комісія, Національний банк України, Рахункова палата, Генеральна прокуратура України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Ось їх керівники будуть отримувати посадовий оклад. На нашу думку, наведений перелік скупий, а тому питання з приводу чіткого визначення «інших державних органів» залишається відкритим.

Крім того, як випливає з роз’яснення, що коментується, згадане зарплатне обмеження поширюється і на керівників місцевих державних адміністрацій (Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.99 р. № 586-XIV). Виходить, що зарплату у розмірі посадового окладу отримують керівники: обласних (міських) державних адміністрацій, районних державних адміністрацій (уключаючи райони в місті Києві).

Також ми приберегли ще дві новини. Насправді, ви їх могли помітити і самі у роз’ясненні, що коментується. Але краще ми акцентуємо на них увагу.

По-перше, обмеження з приводу виплати посадового окладу без інших складових стосується виключно керівників вищеперелічених органів. На їх замів це не поширюється! Тобто вони, як і раніше, отримують зарплату із всіма складовими.

По-друге, норма ст. 32 Закону № 719 не застосовується щодо територіальних гілок згаданих органів. Тобто фактично реалізацію цієї норми не спустять «униз».

Пам’ятайте! Це не єдині обмеження щодо розміру заробітної плати для керівних працівників бюджетної сфери. Про урізання їх доходів також ідеться у п. 13 Заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. № 65.