Міністерством соціальної політики розглянуто звернення щодо доповнення роз’яснення Мінсоцполітики до роз’яснення від 08.07.2014 № 7302/14-14/13 «Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах»* стосовно застосування роботодавцями положень статті 113 Кодексу законів про працю України та повідомляється.
* Див. лист в «ОП», 2014, № 14, с. 8. — Прим. ред.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП).
Разом з тим неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, на нашу думку, не є простоєм.
Тому Мінсоцполітики з метою врегулювання на законодавчому рівні питань збереження трудових відносин та надання відпусток працівникам за місцем роботи на території проведення антитерористичних операцій розробило проект Закону України «Про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки», яким пропонується надавати працівникам відпустку без збереження заробітної плати на весь період проведення антитерористичної операції.
Прийняття зазначеного проекту сприятиме збереженню робочих місць за такими працівниками, зарахуванню періоду їх відсутності на роботі у зв’язку з проведенням антитерористичної операції до стажу роботи та дасть змогу таким працівникам вжити заходів для збереження їх життя і здоров’я без ризику втрати роботи.
Заступник Міністра — керівник апарату В. Іванкевич
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Чи можна встановити простій підприємства в зоні АТО
Складна ситуація в Луганській та Донецькій областях позначається на організації праці у цих регіонах. Як виявилося, трудове законодавство не підготовлено саме до таких «форс-мажорів». Тому стануть у нагоді рекомендації Мінсоцполітики, наведені у листі, що коментується. Основний висновок, який можна почерпнути з нього, такий: неможливість повернення працівника на підприємство (в установу, організацію, заклад), яке знаходиться у зоні проведення АТО, не є простоєм.
З цим не посперечаєшся! Але тут слід відрізняти дві ситуації.
Ситуація 1. Підприємство може повноцінно функціонувати і готове прийняти працівників. Однак вони не можуть дістатися до місця роботи, оскільки це загрожує безпеці їх життя через проведення АТО. Тут без пояснень справедливий висновок, наведений у листі, що коментується.
Ситуація 2. Цілком можливо, що працівники в змозі прийти на роботу. Та ось сам роботодавець не може забезпечити їм нормальні умови для виконаннями трудових обов’язків. На нашу думку, за цих обставин адміністрація закладу має право прийняти рішення про оформлення простою. У ст. 34 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII при визначенні причин простою названі невідворотна сила та інші обставини. Вважаємо, що проведення АТО як раз із цієї категорії причин для оголошення простою.
Олександра ОЛЬХОВСЬКА,
експерт з питань оплати праці
(e-mail: ot@id.factor.ua)
