Питання встановлення доплати за науковий ступінь врегульовано Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови).
Пунктом 3.3 розд. 3 «Доплати» зазначених Умов визначено, що працівникам щомісячно встановлюються доплати до посадового окладу за науковий ступінь доктора наук у граничному розмірі 25 %, кандидата наук — у граничному розмірі 15 % посадового окладу.
Доплати за науковий ступінь провадяться як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, залежно від обсягу фактично виконаної роботи. Доплати за науковий ступінь встановлюються до посадового окладу з урахуванням підвищень (п. 3.5 Умов).
Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їхня діяльність за профілем (медична, фармацевтична, наукова тощо) збігається з науковим ступенем. Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу.
Основними нормативними актами з цього питання є:
— Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII (далі — Основи);
— наказ МОЗ «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» від 25.12.92 р. № 195 (далі — наказ № 195);
— наказ МОЗ «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» від 28.02.2002 р. № 385;
— наказ МОЗ «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.97 р. № 359 (далі — наказ № 359);
— Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я, випуск 78 «Охорона здоров’я», затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117 (далі — Випуск 78 Довідника);
— наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження Переліку наукових спеціальностей» від 14.09.2011 р. № 1057 (далі — наказ № 1057).
Статтею 74 Основ визначено, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються Міністерством охорони здоров’я України. Такі вимоги встановлені наказом № 195 і Випуском 78 Довідника.
Так, робота на посадах лікарів вимагає від працівника наявності повної вищої освіти за напрямом підготовки «Медицина» за однією з лікарських спеціальностей, передбачених наказом № 359, проходження інтернатури за відповідною спеціальністю з отриманням сертифіката лікаря-спеціаліста, що підтверджує зайняття медичною діяльністю.
Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається на підставі Переліку наукових спеціальностей, затвердженого наказом № 1057.
Цим Переліком під шифром 14 передбачено розділ «Медичні науки», до складу яких включено медичні спеціальності.
Слід зазначити, що лікарям за будь-якою лікарською спеціальністю (посадою) здійснюється доплата за науковий ступінь кандидата або доктора медичних наук, якщо наукова спеціальність, за якою працівник захистив дисертацію, передбачена розділом «Медичні науки».
Так, наприклад, лікар-кардіолог, який займається медичною діяльністю у кардіологічному диспансері, захистив наукову дисертацію та отримав науковий ступінь за спеціальністю «Клінічна фармакологія» (шифр 14.01.28), яка передбачена наказом № 1057 як медична галузь. Цьому лікарю встановлюється доплата за науковий ступінь кандидата медичних наук у розмірі до 15 відсотків посадового окладу.
