Механізм розрахунку середньої зарплати для оплати періоду тимчасової непрацездатності регулює Порядок № 1266*. Стисло нагадаємо його основні правила.
* Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266. — Прим. ред.
1. Визначають розрахунковий період. У загальному випадку це останні шість календарних місяців роботи (з 1-го по 1-ше число), що передують місяцю хвороби. Пам’ятайте: місяці розрахункового періоду, повністю не відпрацьовані працівником з поважних причин, вилучають з розрахункового періоду. Вичерпний перелік таких причин наведено в п. 4 Порядку № 1266. Це тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку за медичним висновком. Якщо працівник, наприклад, хворів тільки частину місяця, то такий місяць з розрахунку не виключають, але дні хвороби та його оплату при розрахунку середньої зарплати не враховують.
2. Визначають суму виплат, що нараховані в розрахунковому періоді та беруть участь у розрахунку середнього заробітку.
У розрахунку «лікарняної» середньої зарплати беруть участь виплати, які:
1) нараховані за відпрацьований час. Так, якщо виплату нараховано за невідпрацьований час (за час відпустки, за час виконання державних обов’язків тощо), вона не бере участі в розрахунку середньої зарплати;
2) уключаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією № 5**;
3) уключаються до бази справляння ЄСВ.
** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5. — Прим. ред.
Виплати, нараховані за фактично відпрацьований час, ураховують у сумі нарахування. А ось заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, якщо місяць був відпрацьований не повністю з поважної причини, уключають до розрахунку середньої зарплати пропорційно відпрацьованому часу (абз. 2 п. 9 Порядку № 1266).
3. Розраховують середньоденну (середньогодинну) зарплату. Роблять це шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період суми заробітної плати на кількість відпрацьованих днів (годин) у такому періоді. Тобто до розрахунку кількості робочих днів (годин) за розрахунковий період уключають ті робочі дні (години), які були фактично відпрацьовані. Тому при підрахунку відпрацьованих днів не враховують:
— дні, упродовж яких працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток;
— дні хвороби, «декретної» відпустки і відпустки для догляду за дитиною до 3 (6) років;
— будь-який невідпрацьований час, який не оплачують (наприклад, відпустка без збереження заробітної плати, прогул);
— святкові, неробочі та вихідні дні, що припадають на розрахунковий період.
4. Визначають відсоток оплати листка непрацездатності залежно від страхового стажу. Майте на увазі, що перші п’ять календарних днів хвороби сплачують у розмірі, встановленому п. 5 Порядку № 439*:
— 60 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем до 5 років;
— 80 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем від 5 до 8 років;
* Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації , затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439. — Прим. ред.
— 100 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем понад 8 років.
Водночас розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності для страхових випадків, що настали з 1 січня 2015 року, змінився і складає (ч. 1 ст. 24 Закону № 1105**):
— 50 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем до 3 років;
— 60 % середньої заробітної плати — для осіб із страховим стажем від 3 до 5 років;
— 70 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем від 5 до 8 років;
— 100 % середньої зарплати — для осіб із страховим стажем понад 8 років.
** Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XІV. — Прим. ред.
5. Визначають кількість пропущених у зв’язку з хворобою робочих днів (годин), що підлягають оплаті за графіком роботи. Згідно зі ст. 22 Закону № 1105 допомога повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) застрахованої особи в разі її хвороби. Тому її виплачують за робочі дні за графіком роботи організації або індивідуальним графіком роботи працівника, що припадають на період тимчасової непрацездатності.
6. Розраховують суму оплати лікарняного відповідно до п. 20 Порядку № 1266. Для цього суму денної (годинної) виплати (її розмір установлюється у відсотках до середньоденної зарплати залежно від страхового стажу працівника) множать на кількість днів (годин), що підлягають оплаті.
Повернемося до умов запитання читача.
Зауважте: на підставі пп. 19 і 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР працівника залучали до роботи у його вихідний день (26.10.2014 р.) з оплатою згідно зі ст. 107 КЗпП. Отже, цей день бере участь у розрахунку середньоденної зарплати для оплати лікарняного як відпрацьований. Ураховують у розрахунку і зарплату за такий день, оскільки оплата за роботу у вихідний день:
— уключається до фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.4 Інструкції № 5);
— нарахована за відпрацьований час;
— є базою для справляння ЄСВ.
Висновок. Робота у вихідний, святковий, неробочий день з відповідною оплатою згідно зі ст. 107 КЗпП уключається до розрахунку середньої зарплати для оплати листка непрацездатності.
