Підходи до визначення страхового стажу для оплати тимчасової непрацездатності, призначення пенсії та допомоги по безробіттю однакові (ст. 21 Закону України від 23.09.99 р. № 1105-XIV, ст. 24 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, ст. 21 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III).
Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала страхуванню (на випадок тимчасової втрати працездатності, пенсійному страхуванню, на випадок безробіття) і за який щомісячно сплачений нею та роботодавцем страховий внесок, сумарно не менший від мінімального страхового внеску (крім «пільгових» періодів). До страхового стажу місяць уключається як повний, якщо сума сплачених внесків не менша мінімального страхового внеску (Мінзарплата х Відсотковий розмір ЄСВ у частині нарахувань та утримань). Спеціальних норм для визначення страхового стажу працівникам, місце роботи яких розташоване в зоні проведення АТО, на сьогодні немає.
Застосуємо отримані відомості до нашої ситуації. Якщо працівник установи з району проведення АТО перебував у відпустці за свій рахунок весь місяць, то зарплата йому не нараховувалася і ЄСВ за нього не сплачувався, тож такий місяць не потрапить до страхового стажу для оплати тимчасової непрацездатності, призначення пенсії та допомоги по безробіттю. У випадку ж якщо працівник частину місяця працював, а частину — перебував у неоплачуваній відпустці, орієнтуватися слід на суму сплаченого ЄСВ. Сума ЄСВ, сплаченого в такому місяці, більша чи дорівнює мінімальному страховому внеску? Тоді місяць повністю потрапить до страхового стажу. Якщо ж сплачений ЄСВ не дотягує до мінімального страхового внеску, то місяць уключається до страхового стажу пропорційно фактично сплаченому внеску.
