Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) інвалідам I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.
Тобто якщо працівник працює на підприємстві з 2000 року та надав роботодавцеві довідку МСЕК у 2014 році, де зазначено, що йому встановлена інвалідність II групи з 1999 року (інформацію про інвалідність можна було визначити відповідно до запису у трудовій книжці про призначення пенсії по інвалідності), працівнику гарантовано надання законодавством 30 календарних днів щорічної відпустки з дня укладення трудового договору, незважаючи на обставини, за яких бухгалтерія (відділ кадрів) підприємства не мала документа (довідку МСЕК), що підтверджує інвалідність працівника.
Відповідно до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Таким чином, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (зокрема за два, три, чотири чи більше років), він має право використати їх, а у разі звільнення йому має бути виплачена грошова компенсація.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.
Звертаємо увагу на те, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Директор Департаменту О. Товстенко
Коментар редакції
Роботодавець дізнався про інвалідність працівника із запізненням: що із щорічною відпусткою
Для роботодавця основним документом, що підтверджує інвалідність працівника, є копія довідки до акта огляду МСЕК про групу та причину інвалідності. Крім того, як зазначено у листі Фонду соцзахисту інвалідів від 26.03.2007 р. № 1/6-172, роботодавець може дізнатися про інвалідність працівника із копії його пенсійного посвідчення або копії посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Документи має надати безпосередньо роботодавцю сам працівник при працевлаштуванні або згодом, якщо інвалідність установлена у процесі трудової діяльності. Таким чином, власне працівник і повідомляє роботодавцю про свою інвалідність.
Якщо жоден із згаданих документів так і не був поданий працівником, то чи може роботодавець взагалі довідатися про те, що його працівник є інвалідом? Мінсоцполітики у листі, що коментується, мимохідь зауважує: роботодавець може дізнатися про інвалідність працівника із запису у трудовій книжці працівника про призначення йому пенсії по інвалідності. На нашу думку, така порада не зовсім доречна. Річ у тім, що такого запису може й не бути у трудовій книжці працівника, оскільки у п. 2.30 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58, йдеться про внесення запису до трудової книжки працівника про призначення пенсії за віком та пенсії за вислугу років.
Виходить, якщо працівник самостійно не повідомить про установлену йому інвалідність за місцем роботи, то роботодавець може й не знати про такий факт. А питання важливе, адже трудовим законодавством передбачено низку гарантій для працівників-інвалідів. Зокрема, ці працівники мають право на щорічну основну відпустку подовженої тривалості. Так, інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів ( ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
Як же бути, якщо за місцем роботи кілька років поспіль працівнику-інваліду надавали щорічну основну відпустку тривалістю як для «звичайних» працівників, а саме 24 календарні дні? У листі, що коментується, Мінсоцполітики повністю стало на захист трудових прав працівників-інвалідів.
Важливо! Працівнику, якого на момент працевлаштування визнано інвалідом, законодавчо гарантовано надання щорічної основної відпустки подовженої тривалості (залежно від групи інвалідності — 30 або 26 календарних днів) з дня укладання трудового договору. При цьому не має значення, коли саме працівник надав документи, що підтверджують його інвалідність.
Пояснимо на прикладі ситуації, яка розглядається у листі, що коментується. За наведених обставин трудовий договір із працівником укладено ще у 2000 році, і на той момент він вже визнаний інвалідом II групи. Проте при працевлаштуванні працівник не повідомив про свій статус інваліда, а надав відповідну довідку МСЕК лише у 2014 році. Тому за кілька робочих років працівнику-інваліду щорічна основна відпустка надавалася тривалістю 24 календарних дні, як це передбачено у загальному випадку. Насправді, ще із дати укладання трудового договору у 2000 році він має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.
Виходить, що за 14 робочих років (з 2000 по 2014 рік) працівник як інвалід II групи додатково не скористався 84 (14 х (30 — 24)) календарними днями щорічної основної відпустки. Яким чином він може реалізувати право на ці дні щорічної основної відпустки у процесі трудової діяльності у цього роботодавця? Існує два способи.
Спосіб 1. Працівник безпосередньо відгуляє 84 календарні дні щорічної основної відпустки. Він може скористатися ними одноразово або ж поділити на частини. При цьому пам’ятайте: щорічна відпустка надається на бажання працівника-інваліда у зручний для нього час ( п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону № 504).
Спосіб 2. Роботодавець за бажанням працівника виплачує йому грошову компенсацію за 84 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за правилами, визначеними ч. 4 ст. 24 Закону № 504 (ср. ). Згідно з цією нормою допустимо замінити частину щорічної відпустки грошовою компенсацією за умови, що за відповідний робочий рік працівник скористався щорічною та додатковими відпустками тривалістю не менше ніж 24 календарні дні. Наприклад, за 2000/2001 робочий рік працівник — інвалід II групи реалізував право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні, тоді за 6 (30 - 24) календарних днів йому може бути виплачена грошова компенсація. Таким чином слід визначити право працівника-інваліда на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за кожній робочий рік. Якщо в якомусь робочому році працівник не реалізував право на 24 календарні дні щорічної відпустки, то виплатити грошову компенсацію за 6 календарних днів можливо після того, як він відгуляє 24 календарні дні цієї відпустки.
Увага! Якщо працівник-інвалід так і не реалізує своє право на 84 календарні дні щорічної основної відпустки одним із наведених способів, то при звільненні йому у будь-якому випадку має бути виплачена за них грошова компенсація ( ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Вважаємо: висновок Мінсоцполітики у листі, що коментується, стосується й ситуації, коли працівнику установлюють інвалідність уже після укладення трудового договору із роботодавцем, а він знов- таки надає висновок МСЕК із запізненням.
Приклад. Трудовий договір із працівником укладено 10.02.2014 р. Його визнано інвалідом III групи 17.07.2014 р., але копію відповідної довідки МСЕК він надав за місцем роботи лише у березні 2016 року. За наведених обставин працівник отримав право на щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів (тобто як для інваліда) з 17.07.2014 р., незважаючи на момент інформування роботодавця про свою інвалідність і надання йому підтверджуючого документа про це.
У ситуації, викладеній у запитанні, уважно поставтеся до визначення тривалості щорічної відпустки за робочий рік, у якому працівник отримав статус інваліда III групи. Річ у тім, що за період до дати встановлення інвалідності цей працівник мав право на щорічну основну відпустку з розрахунку 24 календарні дні, а після цієї дати (з 17.07.2014 р.) — з розрахунку 26 календарних днів як інвалід III групи. Тому за робочий рік, в якому працівнику встановлено інвалідність, тривалість щорічної основної відпустки необхідно розрахувати пропорційно відпрацьованому часу до і після встановлення інвалідності (лист Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13)*.
* Детальніше з цього приводу див. в «ОП», 2014, № 20, с. 27.
За наведеними даними визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за робочий рік з 10.02.2014 р. по 09.02.2015 р. (робочий рік, на який припала дата установлення інвалідності):
— тривалість щорічної відпустки за період з 10.02.2014 р. по 16.07.2014 р. розраховуємо так: 24 : (365 - 10) х 150 ≈ 10 (к. дн.);
— тривалість щорічної відпустки за період з 17.07.2014 р. по 09.02.2015 р. розраховуємо так: 26 : (365 - 10) х 205 ≈ 15 (к. дн.),
де 24 — тривалість щорічної основної відпустки (загальний випадок) за повністю відпрацьований робочий рік, на яку працівник мав право до установлення інвалідності;
26 — тривалість щорічної основної відпустки для працівника — інваліда III групи за повністю відпрацьований робочий рік;
365 — загальна кількість календарних днів у робочому році, за який надаємо щорічну основну відпустку;
10 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП у робочому році, за який надаємо щорічну основну відпустку;
150 — кількість календарних днів у робочому році до дати встановлення інвалідності (тобто з 10.02.2014 р. по 16.07.2014 р.) без урахування 7 святкових і неробочих днів, що припали на цей період;
205 — кількість календарних днів у робочому році з дати встановлення інвалідності (тобто з 17.07.2014 р. по 09.02.2015 р.) без урахування 3 святкових і неробочих днів, що припали на цей період.
Отже, за робочий рік з 10.02.2014 р. по 09.02.2015 р., на який припала дата установлення інвалідності, працівника має право на щорічну основну відпустку тривалістю 25 календарних днів. Починаючи з робочого року з 10.02.2015 р. по 09.02.2016 р. працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів за умови, що він повністю відпрацює відповідний робочий рік.
Людмила БЄЛЄВЦОВА, експерт з питань оплати праці (e-mail: l.belevtsova@id.factor.ua)
