При розірванні трудового договору з ініціативи працівника йдеться про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП. Причому таке звільнення відбувається за наявності поважних причин (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка/дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом та інші поважні причини), викладених у вказаній нормі, або без наявності цих причин. Така градація має значення при установленні дати звільнення, а ось сама процедура розірвання трудових відносин у цілому є однаковою.
Працівник повинен попередити роботодавця про звільнення «за власним бажанням» за два тижні до бажаної дати звільнення. Як визначити цей двотижневий строк?
Приймаючи рішення про звільнення «за власним бажанням», працівник повинен знати, що розірвати трудові відносини із роботодавцем в один момент не вдасться. Справа у тому, що на законодавчому рівні установлено мінімальний строк, який працівник повинен відпрацювати, перш ніж звільнитися «за власним бажанням». З цього приводу у ст. 38 КЗпП зазначено: «Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні». Для виконання припису про попередження роботодавця працівник пише заяву про звільнення.
Тепер переходимо до обчислення двотижневого строку.
Зверніть увагу! Двотижневий строк попередження про звільнення починають обчислювати з дати фактичного попередження роботодавця.
Якщо роботодавець відмовляється приймати заяву, працівник може надіслати таку заяву поштою рекомендованим листом з повідомленням. Тоді датою, з якої вестиметься відлік строку попередження, буде дата вручення листа, зазначена в повідомленні про вручення.
Для визначення кінцевої дати двотижневого строку слід скористатися правилами обчислення строків, установленими ст. 2411 КЗпП: «Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день».
Приклад. Працівник повідомив роботодавця про звільнення «за власним бажанням» 28.03.2016 р. У такому разі двотижневий строк із дня попередження спливає 11.04.2016 р. Ця дата і є датою звільнення працівника (останнім днем його роботи).
При визначенні дати звільнення враховуйте й інші норми трудового законодавства. Так, днем звільнення може бути:
— останній день відпустки — якщо працівник подав роботодавцю заяву про надання невикористаних днів відпустки з наступним звільненням ( ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР*, далі — Закон № 504);
* Докладніше про цю норму читайте у спецвипуску «ОП», 2015, № 20/1, с. 17 і № 22/1, с. 16.
— день видачі трудової книжки — у разі несвоєчасної видачі трудової книжки працівнику, який звільняється, з вини роботодавця ( абз. 7 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).
Чи можна розірвати трудові відносини за ст. 38 КЗпП без наявності поважних підстав для такого звільнення до спливу двотижневого строку?
Так, можна, у разі наявності згоди між працівником і роботодавцем.
Дивіться, двотижневий строк між датою попередження роботодавця про звільнення за ст. 38 КЗпП і датою звільнення «за власним бажанням» передбачений, зокрема, для того, щоб працівник, який звільняється, устиг «закрити» свої робочі справи, а роботодавець мав змогу підшукати на його місце нового працівника. Тобто працівник, що звільняється із власної ініціативи, має вказаний двотижневий строк перебувати у трудових відносинах із роботодавцем.
При цьому працівник і роботодавець мають право домовитися про будь-яку дату звільнення за ст. 38 КЗпП, але у межах двотижневого строку. Тому працівник може вказати у заяві про звільнення з власної ініціативи бажану дату звільнення у межах двотижневого строку. Якщо роботодавець дасть «добро», то працівник може бути звільнений у бажану дату, хоч і у день подання самої заяви.
Роботодавець наполягає на відпрацюванні працівником двотижневого строку із дати попередження про звільнення? У такому разі працівник має залишатися у трудових відносинах із роботодавцем протягом вказаних двох тижнів, якщо немає поважних підстав для звільнення, передбачених ст. 38 КЗпП. І навпаки — якщо працівник не просить звільнити його раніше двотижневого строку, то роботодавець вправі його звільнити за ст. 38 КЗпП лише після закінчення двох тижнів із дати попередження працівником про розірвання трудових відносин за цією підставою.
Працівник бажає розірвати трудовий договір з власної ініціативи у бажану дату, оскільки у нього є законодавчо установлена поважна причина для такого звільнення. Чи має він надати роботодавцю документи, що підтверджують наявність такої причини?
Працівник має попередити роботодавця про звільнення «за власним бажанням» за два тижні. Як ми вже з’ясували раніше, у загальному випадку працівник може бути звільнений тільки після закінчення цього двотижневого строку. Але у ст. 38 КЗпП наведені поважні причини, за наявності яких роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
У такому разі на вимогу роботодавця працівник разом із заявою про звільнення з власної ініціативи подає ще документи, що підтверджують наявність такої поважної причини (див. таблицю нижче). Якщо у роботодавця немає сумнівів щодо достовірності поважних причин для звільнення за ст. 38 КЗпП, то він може і не затребувати від працівника підтвердні документи.
Поважна підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, передбачена ст. 38 КЗпП | Приклади підтвердних документів |
Переїзд на нове місце проживання | Документи, що свідчать про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання* (наприклад, відповідна відмітка у паспорті) |
* На практиці можливо, коли особа дійсно переїжджає в інший населений пункт, але при цьому не «виписується» з попереднього місця проживання. У такому разі підтвердженням переїзду може слугувати, наприклад, довідка з нового місця роботи, яке розташоване в іншому населеному пункті. | |
Переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість | Довідка про переведення чоловіка (дружини) на роботу до іншої місцевості, видана його (її) роботодавцем |
Вступ до навчального закладу | Довідка про вступ працівника до навчального закладу, видана таким навчальним закладом |
Неможливість проживання у цій місцевості | Медичний висновок про неможливість проживання працівника в цій місцевості |
Вагітність | Медичний висновок |
Догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом | Документи, що підтверджують вік або статус дитини, зберігаються у відділі кадрів. При цьому не потрібно підтверджувати факт звільнення саме через догляд за дитиною |
Догляд за хворим членом сім’ї | Медичний висновок про необхідність догляду за хворим членом сім’ї і документ, що підтверджує родинний зв’язок |
Догляд за інвалідом I групи | Документ, що підтверджує інвалідність I групи (копія пенсійного посвідчення або копія посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, копія довідки до акта огляду МСЕК)* |
* У цьому випадку не потрібно надавати документи, що підтверджують необхідність у догляді за інвалідом I групи. При цьому не висувається вимога про наявність родинних зв’язків між інвалідом I групи і працівником, що звільняється на підставі цієї причини. | |
Вихід на пенсію | —* |
* Окремих документів, що підтверджують цю підставу для звільнення, немає. Наприклад, факт досягнення пенсійного віку можна перевірити на підставі документів, що зберігаються у кадровій документації. У разі, коли пенсія уже призначена, підтвердним документом може бути пенсійне посвідчення. При цьому працівник може звільнитися за наведеною підставою ще до оформлення пенсії — цей факт перевірити вкрай важко, тож доведеться роботодавцю повірити словам працівника. | |
Прийняття на роботу за конкурсом | Довідка з майбутнього місця роботи про прийняття на роботу за конкурсом |
Інші поважні причини | —* |
* Такі причини визначають в кожному випадку окремо. Як варіант, вони можуть бути зафіксовані у колективному договорі установи. | |
Пам’ятайте! Роботодавець зобов’язаний звільнити працівника за «власним бажанням» у строк, який вказав сам працівник, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору ( ч. 3 ст. 38 КЗпП).
Як правильно оформити звільнення за власним бажанням у кадровому обліку?
Для звільнення за «власним бажанням» працівник пише заяву про звільнення, в якій зазначає: підставу для розірвання трудового договору ( ст. 38 КЗпП), бажану дату звільнення, свій підпис і дату складання заяви. На останніх двох реквізитах наполягає Мінпраці у листі від 29.05.2007 р. № 134/06/187-07.
Якщо йдеться про розірвання трудового договору з ініціативи працівника без поважних на те причин, то у заяві про звільнення працівник зазначає: «Прошу звільнити мене за власним бажанням 11.04.2016».
У разі звільнення за ст. 38 КЗпП за наявності поважних на те причин працівник пише заяву та додає до неї документи, що підтверджують наявність поважної причини для розірвання трудового договору з ініціативи працівника. У заяві, наприклад, зазначає: «Прошу звільнити мене за власним бажанням у зв’язку з переведенням чоловіка на роботу до м. Суми 31.03.2016. Довідку про переведення чоловіка на роботу до іншої місцевості, видану його роботодавцем, додаю».
Заяву про звільнення передають керівнику установи, який її розглядає й проставляє відповідну резолюцію. Далі відділ кадрів відповідно до резолюції керівника оформить наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. Наказ про звільнення може бути виданий і за формою, розробленою в установі, але з урахуванням обов’язкових реквізитів згаданої типової форми.
У день звільнення у трудовій книжці працівника здійснюють запис:
— при звільненні без поважних причин: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України»;
— при звільненні за наявності поважних причин: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з (зазначаєте причину), ст. 38 КЗпП України».
Спеціаліст кадрової служби заносить відомості про звільнення до особової карти і особової справи працівника.
Чи може працівник відмовитися від звільнення «за власним бажанням»?
У ч. 2 ст. 38 КЗпП з цього приводу вказано: якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою.
Крім того, працівник може відкликати раніше подану заяви про звільнення за власним бажанням. Оформити відкликання доцільно у письмовій формі, наприклад, працівник може написати заяву про таке відкликання. При цьому працівник має змогу відкликати заяву про звільнення у рамках двотижневого строку з моменту попередження роботодавця про розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП. Якщо працівник використовує своє право на відпустку ( ст. 3 Закону № 504) із наступним звільнення і ця відпустка перевищує двотижневий строк попередження, працівник вправі відкликати заяву про звільнення до спливу двох тижнів з моменту попередження, а не закінчення відпустки. Наприклад, строк попередження спливає 28.03.2016 р., а останній день відпустки припадає на 01.04.2016 р. У цьому разі останнім днем, коли працівник ще може відкликати заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП, є 28.03.2016 р.
Обережно! Роботодавець має право розірвати трудовий договір із працівником, який відкликав свою заяву або вийшов на роботу після закінчення двотижневого строку з моменту її подання, якщо на місце цього працівника було запрошено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору ( ч. 2 ст. 38 КЗпП). Роботодавець не має права відмовити в укладенні трудового договору особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншої установи, організації або з іншого підприємства ( ч. 5 ст. 24 КЗпП, абз. 2 п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9).
Висновки:
— У загальному випадку працівник має попередити роботодавця про звільнення з власної ініціативи ( ст. 38 КЗпП) за два тижні. Але працівник і роботодавець можуть дійти згоди про розірвання трудових відносин між ними і до спливу двотижневого строку.
— Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, за наявності поважних причин для звільнення на підставі ст. 38 КЗпП.
