Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 (далі — Закон) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Згідно із статтею 19 Закону право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Статтею 31 Закону визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Фондом.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією та обраховується в календарних днях.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках від середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Враховуючи зазначене, оплаті підлягають усі календарні дні, визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадають дні, які є для нього неробочими у зв’язку із встановленням неповного робочого часу.
Заступник директора Т. Нагорна
Коментар редакції
Чи підлягають оплаті дні тимчасової непрацездатності, що припадають на вихідні, а також на святкові та неробочі дні
Почнемо з того, що лист, який коментується, є вже не першою відповіддю на поставлені запитання (див. листи ФСС з ТВП від 21.01.2016 р. № 5.2-32-70 і від 25.08.2015 р. № 5.2-32-1375).
Історія цих запитань сягає своїм корінням у дні оновлення Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266). Нагадаємо, що до оновлення цього Порядку дні хвороби оплачувалися тільки за робочі дні за графіком роботи працівника у роботодавця, а вихідні, святкові та неробочі дні, що припали на період тимчасової непрацездатності, не оплачувалися.
З 04.07.2015 р. (дата оновлення Порядку № 1266) КМУ кардинально змінив порядок оплати днів тимчасової непрацездатності. Оплаті стали підлягати календарні дні (у тому числі вихідні, святкові і неробочі), що припадають на період тимчасової непрацездатності.
Тоді ж «через незвичність» і виникли поставлені запитання. Їх ставлять і донині. І це зрозуміло, оскільки досить довго ми жили за правилом «оплата тільки за робочі дні». Ну що ж, це справа звички. Тому надані роз’яснення ФСС з ТВП будуть незайвими нагадуваннями страхувальникам про порядок оплати періоду тимчасової непрацездатності, що змінився.
Отже, фахівці ФСС з ТВП нам нагадують: якщо працівник надав належним чином оформлений листок непрацездатності, то оплаті підлягають усі календарні дні тимчасової непрацездатності незалежно від того, на які дні припадає період тимчасової непрацездатності — робочі, вихідні, неробочі чи святкові.
Висновок: Оплаті підлягають усі календарні дні хвороби, у тому числі вихідні, святкові та неробочі.
Приклад. Працівник надав лікарняний лист, відкритий 22 серпня 2016 року і закритий 28 серпня 2016 року. Згідно з домовленістю сторін (ст. 56 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р.) працівник працює неповний робочий тиждень за таким графіком:
— робочі дні — понеділок, середа, п’ятниця;
— вихідні дні — вівторок, четвер, субота, неділя.
Оплаті підлягають 7 календарних днів тимчасової непрацездатності, у тому числі:
— вихідні дні (згідно з графіком роботи) — 23, 25, 27 і 28 серпня 2016 року (вівторок, четвер, субота і неділя);
— святковий день — 24 серпня 2016 року (середа).
Олена ОГАЙ, експерт з питань оплати праці
