Передусім роботодавцеві треба розуміти, що кожна травма, отримана працівником, повинна розглядатися окремо. Оскільки отримана вона може бути за різних обставин і в різний час. Саме від того, де, коли і за яких обставин стався нещасний випадок, залежить, чи буде сплачено час його відсутності на робочому місці у зв’язку з лікуванням цієї травми або ні. І якщо так, то як. Тому план дій такий:
Визначаємо травму на невиробничий «характер»
Кожен нещасний випадок отримання травми має бути правильно кваліфікований. Тому спершу треба з’ясувати, яка це травма — виробнича або невиробнича. Саме від цього залежатиме, якими нормативними документами роботодавцеві треба керуватися в ситуації, що склалася, і відповідно визначить його подальший порядок дій.
Розглянемо ознаки, які допоможуть у цьому роботодавцеві.
У першу чергу такою ознакою, звичайно ж, є підкреслена в лікарняному листі «Причина непрацездатності». У разі отримання працівником травми побутового характеру лікар підкреслює пункт 5 — «Невиробничі травми».
Але, як ми розуміємо, лікар може помилитися, тому про всяк випадок роботодавцеві треба звернути увагу на цю інформацію і перевірити її. Для цього треба чітко знати основні ознаки побутової травми. А щоб не сплутати її з виробничою треба ще й бути «в курсі» ознак виробничого травматизму. З них ми і розпочнемо.
Ознаки виробничої травми
Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 1105 і п. 7 Порядку № 1232 нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптова дія на працівника небезпечного виробничого чинника або середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок яких завдана шкода здоров’ю або настала смерть.
Перелік обставин, за яких нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом, наведений у п. 15 Порядку № 1232 (ср. ). Перерахуємо найпоширеніші з них. А ті, які можна помилково сплутати з побутовими, виділимо жирним шрифтом.
Отже, виробничим вважатиметься нещасний випадок, отриманий під час:
1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків у режимі робочого часу підприємства, у тому числі у відрядженні;
2) перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці для виконання трудових (посадових) обов’язків або завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство і до його виходу, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом наднормового часу;
3) підготовки до роботи й упорядковування після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові і неробочі дні;
5) проїзду на роботу / з роботи на службовому автомобілі, автобусі та іншому транспортному засобі, що належить підприємству, або наданому йому відповідно до укладеного договору;
6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця або безпосереднього керівника робіт;
7) виконання дій в інтересах підприємства, які не належать до його трудових (посадовим) обов’язків, за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах і акціях, що проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за наявності відповідного розпорядження роботодавця;
8) прямування потерпілого до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;
9) прямування потерпілого до місця або з місця відрядження згідно із установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду і форми власності;
10) отримання потерпілим травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров’я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого чинника або середовища в процесі виконання ним трудових (посадових) обов’язків, що підтверджується медичним висновком;
11) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов’язків унаслідок дії небезпечних або шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості або напруженості трудового процесу, що підтверджується медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, яка виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;
12) перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку і харчування, який установлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, нещасним випадком виробничого характеру вважатиметься випадок, що стався з працівником, який перебував у відрядженні за кордоном (див. п. 6 Порядку № 1232).
Як бачите, у перерахованому переліку є ознаки травми виробничого характеру, які легко можна сплутати з невиробничими. Тому будьте уважні і нічого не переплутайте. Усі перелічені вище нещасні випадки — «виробничі»!
Йдемо далі.
До невиробничих належать:
— не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, враження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами, які призвели до ушкодження здоров’я або смерті потерпілого (п. 2 Порядку № 270);
— використання в особистих цілях, без відома роботодавця, транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (окрім випадків, що сталися в результаті їх несправності, що підтверджено відповідними висновками) (пп. 2 п. 16 Порядку № 1232);
— погіршення стану здоров’я в результаті отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними або отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі або порушенням вимог з їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, що перебував у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку або колективного договору (пп. 3 п. 16 Порядку № 1232);
— алкогольне, токсичне або наркотичне сп’яніння, не обумовлене виробничим процесом і яке стало головною причиною нещасного випадку за відсутності технічних і організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком (пп. 4 п. 16 Порядку № 1232);
— природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження (пп. 6 п. 16 Порядку № 1232);
— нещасний випадок, що стався з працівниками під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства (п. 4 Порядку № 1232);
— нещасний випадок, що стався під час обідньої перерви, якщо він стався не на території підприємства.
Відповідно до ст. 66 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. обідня перерва не включається в робочий час. Працівники використовують її на власний розсуд і можуть відлучатися з місця роботи. А час початку і закінчення обідньої перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Тому якщо працівник «підзатримався на обіді» за територією підприємства і при цьому отримав травму, вважається, що він порушив правила трудового розпорядку, а отримана травма вважатиметься невиробничою.
Отже, ми окреслили основні ознаки, за якими можна (і треба) визначити характер травми.
Виникає запитання: а хто фактично повинен це робити, тобто хто повинен визначити цей самий характер? І чи завжди це треба робити? Про це читайте далі.
Розслідування: хто, як і коли визначає травму на «характер»? І чи завжди потрібно проводити розслідування?
Розпочнемо з того, що при отриманні лікарняного листа роботодавець не завжди повинен довіряти тому, що там «підкреслено»: лікар міг помилитися — підкреслити «виробничу» причину замість «невиробничої» або навпаки.
Але як однозначно зрозуміти, виробнича травма або невиробнича?
Спочатку пропонуємо подивитися на дату відкриття лікарняного листа, наданого працівником, і співставити її з даними його табеля за цим днем. Якщо ви бачите, що лікарняний відкритий у день, коли за даними табеля у працівника був вихідний, неробочий день або він перебував у щорічній відпустці, то зрозуміло, що отримана травма не пов’язана з процесом трудової діяльності, тобто є невиробничою.
Звичайно, у будь-який із цих днів працівник міг виконувати якісь трудові обов’язки (за наказом відкликаний із відпустки, виведений на роботу у вихідний день), але тоді такі дні мають бути відмічені в табелі як робочі.
Якщо ж виявилось, що лікарняний відкритий у робочий день, то, як кажуть, «тут усе може бути» і буде краще перевірити.
Тому якщо у керівника є сумніви в характері (обставинах отримання) травми, доцільно прийняти рішення про створення комісії з розслідування нещасного випадку (далі — комісія НВ), яка і визначить у ході свого розслідування, належить травма до виробничої або ні.
Нагадаємо, що процедуру, відповідно до якої нещасні випадки кваліфікують і розслідують як пов’язані з виробництвом, регламентує Порядок № 1232.
Якщо випадок, що стався, носить невиробничий характер, він розслідується роботодавцем за процедурою, прописаною в Порядку № 270.
Але не усі. А тільки позначені в п. 3 цього Порядку.
Звичайно, щонайменше, у половині перерахованих у ньому випадків незрозуміло, як підприємство може провести щодо них розслідування (просто тому, що співробітники правоохоронних органів, органів охорони здоров’я та інших організацій, чиєю роботою, на відміну від роботодавця, і є розгляд нещасних випадків, не дадуть вам такої інформації). Але «з пісні слів не викинеш», тому беремо до відома.
ФСС з ТВП в одному зі своїх листів (лист ФСС з ТВП від 07.06.2016 р. № 2.4-46-920 // «ОП», 2017, № 2, с. 10) відзначає, що обов’язкового проведення роботодавцем розслідування за кожним нещасним випадком невиробничого характеру, який стався з працівником, не передбачено. І якщо розслідування нещасного випадку не проводилося комісією НВ (керівник упевнений, що випадок явно «невиробничий», і вирішив не створювати комісію НВ), то обставини і причини його виникнення може з’ясувати комісія із соціального страхування, що приймає рішення про оплату лікарняних листів (далі — комісія із соцстрахування). Зауважимо: може, але не зобов’язана!
У результаті виникає запитання: так що ж робити роботодавцеві, якщо Порядком № 270 установлено проводити розслідування нещасних випадків, а ФСС з ТВП дозволяє цього не робити?
Вважаємо, що таке рішення роботодавець (керівник) повинен прийняти самостійно, залежно від ситуації.
Єдине зауваження (див. п. 10 Порядку № 270) — розслідування проводиться обов’язково:
— на підставі особистого прохання потерпілого працівника або особи, що представляє його інтереси;
— на підставі рішення районної держадміністрації (виконавчий орган міської, районної в місті ради) про необхідність проведення такого розслідування вашою організацією (направляє копію про таке рішення керівникові).
І на завершення дилеми «розслідувати / не розслідувати» додамо: підставою для призначення виплат за лікарняним листом є власне лікарняний лист, якщо, звичайно, він належно оформлений. Лікарняний лист, відкритий у зв’язку з побутовою травмою, не пов’язаною з нещасним випадком на виробництві, — не виняток.
Тому якщо комісію із соцстрахування у його оформленні нічого не бентежить, то вона сміливо може призначати оплату, не проводячи при цьому жодних розслідувань.
Випадки, коли розслідування все-таки потрібне!
Обставини, за яких отримана невиробнича травма, бувають дуже різними. І що важливо, деякі з них можуть стати причиною для відмови в оплаті лікарняного листа. Повний перелік причин для такої відмови перерахований у ст. 23 Закону № 1105.
Так, наприклад, працівникові слід відмовити в оплаті лікарняного, якщо:
— травма отримана при скоєнні злочину;
—працівник умисно спричинив шкоду своєму здоров’ю або симулював хворобу з метою ухилення від роботи;
— травма отримана під час перебування під арештом або під час проведення судово-медичної експертизи;
— травма отримана внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
— травма отримана в період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Як бачите, перелік обставин, за яких Законом № 1105 лікарняний лист не оплачується, у тому числі, з позначкою «невиробничі травми — 5», досить-таки великий. Тому вважаємо, що або комісія із соцстрахування або комісія НВ повинні виявити за допомогою розслідування причинно-наслідковий зв’язок нещасного випадку з однією з цих обставин, якщо вона є.
Процес розслідування
Якщо керівник усе ж вирішив і розслідування проводить комісія НВ, то така комісія створюється щодо кожного нещасного випадку окремо, і про це складається відповідний наказ.
До складу комісії повинні входити не менше трьох осіб, у тому числі (див. п. 11 Порядку № 270):
1) голова комісії — посадова особа, яку визначає керівник організації;
2) члени комісії — керівник відповідного структурного підрозділу, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.
У процесі проведення розслідування комісія НВ просить у потерпілого письмове пояснення, у якому останній у довільній формі на ім’я голови комісії НВ детально повинен викласти, де, коли і за яких обставин з ним стався нещасний випадок.
Окрім пояснень потерпілого, комісією НВ береться до уваги показання свідків, письмові, матеріали (копії) з ДТП (надані за вашим запитом органами ДТП, що проводили розслідування), виписка з медичної установи, яка надавала першу допомогу потерпілому, а у разі потреби — свідчення керівника органу (організації), на території або об’єкті якого стався нещасний випадок (див. п. 7 Порядку № 270), тощо.
Завдяки проведеному таким чином розслідуванню зв’язок із перерахованими в ст. 23 Закону № 1105 «підставами-обставинами», якщо він є, буде або встановлено, або спростовано.
За результатом проведеного комісією НВ розслідування складається Акт за формою НТ (додаток 3 до Порядку № 270), який затверджується керівником організації, що проводила розслідування (п. 12 Порядку № 270). У ньому в обов’язковому порядку вказують причину отримання травми, обставини, за яких вона отримана, висновок про те, що травма, яка сталася, не є виробничою, а також робиться позначка про те, чи перебував потерпілий у момент отримання травми в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, або був тверезий.
При складанні Акта використовуються класифікатори подій, які призвели до нещасного випадку невиробничого характеру (додаток 4 до Порядку № 270), причин нещасного випадку (додаток 5 до Порядку № 270) і місць подій (додаток 6 до Порядку № 270).
Якщо хтось із складу комісії не згоден зі змістом Акта, він письмово викладає свою думку і причину незгоди, яка надалі додається до Акта за формою НТ.
При розслідуванні групових нещасних випадків Акт за формою НТ складається комісією НС окремо на кожного потерпілого.
Необхідна кількість примірників Акта визначається у кожному окремому випадку. Так, наприклад, Акт за формою НТ, окрім потерпілого або особи, що представляє його інтереси, може бути направлений:
— районній держадміністрації (виконавчому органу міської, районної ради, на території якої стався нещасний випадок), якщо вона ініціювала проведення розслідування;
— організації, де ще працює (за сумісництвом) або вчиться потерпілий працівник;
— організації, яка відповідальна за безпечний стан території або об’єкта, де стався нещасний випадок;
— прокуророві, органу досудового розслідування та іншим організаціям на їх запит.
Реєстрація нещасних випадків, за результатами яких був складений Акт за формою НТ, робиться в журналі реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру (додаток 7 до Порядку № 270).
Акти за формою НТ зберігаються в організації разом з матеріалами розслідування протягом 45 років.
Комісія із соцстрахування, у свою чергу, бере до уваги результати проведеного розслідування (Акт за формою НТ), складений комісією НВ, для рішення про оплату лікарняного листа.
Якщо розслідування нещасного випадку не проводилося комісією НВ, то як уже було зазначено раніше, комісія із соцстрахування за необхідності сама з’ясовує обставини і причини виникнення травми.
Порядок розслідування той же, що й у комісії НВ: письмове пояснення потерпілого; свідчення свідків; відповідь на запит, отриманий від слідчих, правоохоронних органів; виписка з медичної установи, що надала першу допомогу тощо.
За результатами проведеного комісією із соцстрахування розслідування жодних актів не складають. А зібрані в ході розслідування документи додаються до протоколу про ухвалення рішення про призначення (чи відмову) лікарняних, як підтвердження його правильності.
Де і ким фіксуються нещасні випадки:
1. Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактична установа.
2. У разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого особистий лікар вказує дату і час звернення хворого; дату, час, місце й обставини травми; вид травми (виробнича або побутова) із слів хворого, які надалі не можуть виправлятися або змінюватися, детальний опис характеру враження та оформляє відповідну документацію (згідно з Порядком № 1232 і Порядком № 270) (див. п.п. 5.1.6 Положення № 189).
3. Відповідно до п. 6 Порядку № 270 лікувально-профілактична установа, до якої звернувся або був доставлений потерпілий у результаті нещасних випадків, протягом доби направляє письмове повідомлення встановленої форми (додаток 1 до Порядку № 270):
— про кожен нещасний випадок — районній держадміністрації (виконавчому органу міської, районної в місті ради);
— про кожен нещасний випадок, який стався в результаті споживання (використання) нехарчової продукції, — органу державного ринкового нагляду у відповідній сфері відповідальності;
— про нещасний випадок із смертельним результатом, пов’язаний із спричиненням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався в результаті контакту зі зброєю, боєприпасами і вибуховими матеріалами або під час дорожньо-транспортної події, — прокуророві й органу досудового розслідування.
4. Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної в місті ради) протягом доби з моменту надходження від лікувально-профілактичної установи повідомлення про нещасний випадок (за винятком нещасних випадків із смертельним результатом) приймає рішення про створення комісії з розслідування нещасного випадку.
До роботи цієї комісії можуть притягуватися представники районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної в місті ради), ФСС з ТВП, організації, де працюють або навчаються потерпілі, організації, на території або об’єкті якої стався нещасний випадок, а також представники органів охорони здоров’я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії (якщо потерпілий був застрахований) (п. 9 Порядку № 270).
5. Розслідування нещасних випадків із смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, пов’язаних із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасних випадків, які сталися внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або дорожньо-транспортної події, проводиться органами досудового розслідування (п. 8 Порядку № 270).
6. Технічне розслідування причин виникнення аварії, пов’язаної з використанням газу в побуті, проводиться Держпраці в установленому порядку за участю експертно-технічних центрів, що забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці (п. 101 Порядку № 270).
Як бачите, усі нещасні випадки, якого б характеру вони не були (виробничого або невиробничого), обов’язково фіксуються, і робить цю не лише медична установа, до якої звернувся (поступив) травмований працівник.
Тому комісія, яка проводитиме розслідування нещасного випадку, що стався з працівником, може звернутися з офіційним запитом до будь-якого з цих органів. А отримані відповіді будуть офіційним керівництвом до дій у подальшому проведенні розслідування нещасного випадку.
Призначаємо або відмовляємо
Спочатку поговоримо про терміни призначення.
Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності <…> розглядаються не пізніше за десять днів з дня їх надходження.
Цей пункт Закону № 1105 і зазначений у ньому строк має пряме відношення лише до комісії із соцстрахування.
Водночас, як зазначено в п. 12 Порядку № 270, розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 календарних днів після створення комісії НВ. Причому, як указано в цьому ж пункті Порядку: за необхідності с трок проведення розслідування може бути продовжений керівником, який призначив це розслідування. Саме тому ми вважаємо, що жодної терміновості бути не повинно. Розслідування, якщо воно вже проводиться, має бути ретельним і точним, а не поспішним.
Повертаємося до комісії із соцстрахування і цитованої вище ст. 32 Закону № 1105.
По-перше, визначимося, якими днями «міряти» строк: календарними або робочими.
Закон № 1105 і Положення № 25 жодних уточнень із цього приводу не мають. Тому слід керуватися поняттями строку, які позначені в ст. 251 — 255 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, тобто визначати строк у календарних днях.
По-друге, до числа документів для розгляду належить не лише лікарняний лист, як це часто прийнято вважати, а усі наявні у комісії із соцстрахування на момент ухвалення рішення документи: Акт за формою НТ, складений за підсумками розслідування комісією НВ, або документи, «зібрані» комісією із соцстрахування в ході проведення «власного» розслідування.
Саме з того дня, коли усі ці документи будуть «у розпорядженні» комісії, і відраховується той самий десятиденний строк, відведений на їх розгляд.
Позитивне рішення про призначення лікарняних комісія оформляє протоколом, який надалі є підставою для розрахунку суми лікарняних бухгалтерією. Типова форма цього протоколу затверджена постановою № 25.
Що стосується відмови, то тут свої правила і строки:
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови і порядку оскарження видається або спрямовується заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідної ухвали.
(абз. 2 ч. 1 ст. 32 Закону № 1105)
Майте на увазі, що комісія із соцстрахування залежно від ситуації може не лише відмовити в призначенні лікарняних, але і ухвалити рішення про припинення виплати лікарняних: повністю або частково (див. абз. 3 п. 2.2, п.п. 3.1.1 Положення № 25).
У такому разі рішення про відмову або припинення виплати, інформація про кількість днів, які, на думку комісії із соцстрахування, не підлягають оплаті, так само оформляється протоколом. Для цього у його формі передбачений розділ II «Відмовити в призначенні (припинити виплату) допомоги:».
Повідомлення про відмову в призначенні лікарняної виплати складається в довільній формі (законодавчо затвердженої форми немає) і видається (спрямовується) на руки працівникові.
Обов’язково вкажіть у ньому серію і номер неоплачуваного лікарняного, причину відмови в призначенні лікарняних (з посиланням на ст. 23 Закону № 1105), а так само номер і дату протоколу, у якому винесена відповідна ухвала комісії із соцстрахування. Вважаємо за доцільне складати таке повідомлення у двох примірниках. Один — видайте працівникові під підпис про вручення на вашому (другому) примірнику, із зазначенням дати вручення.
Якщо у вас немає можливості особисто вручити працівникові таке повідомлення, то надсилайте йому його поштою на домашню адресу (адреса проживання), з повідомленням про вручення та описом вкладення, засвідченим працівником поштового відділення.
Рішення про відмову в наданні допомоги може бути оскаржене працівником протягом 5 днів шляхом звернення до робочого органу відділення Фонду із соціального страхування за місцем взяття підприємства на облік.
На завершення додамо, що зважити усі за і проти того, побутова травма це чи ні, проводити розслідування цієї травми або ні, треба дуже відповідально. Ви ж розумієте, що жодний перевіряючий не пробачить вам помилки. Тому бажаємо вам їх не допускати, а вашим працівникам — не отримувати травм.
ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ І СКОРОЧЕННЯ
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Інструкція № 455 — Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.
Порядок № 270 — Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою КМУ від 22.03.2001 р. № 270.
Положення № 189 — Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом МОЗ від 09.04.2008 р. № 189.
ФСС з ТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
ФСС від НВВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
МСЕК — медико-соціальна експертна комісія.
