Дійсно, п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП надає право роботодавцеві (але не зобов’язує його!) розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з його нез’явленням на роботу більше 4 місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи тимчасову непрацездатність у зв’язку з вагітністю та пологами*. Роботодавець, про якого йдеться в запитанні, цим правом не скористався. На момент настання тимчасової непрацездатності (1 листопада 2017 року) працівник перебував із ним у трудових відносинах, тобто був застрахованою особою для цілей Закону № 1105**.
* Роз’яснення фахівця Мінсоцполітики щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП див. «Звільнення у разі тривалої хвороби: право чи обов’язок» цього номера. — Прим. ред.
** Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування і день звільнення). При цьому серед підстав для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності, перерахованих у ст. 23 Закону № 1105, встановлення інвалідності не назване.
Таким чином, належно оформлений листок непрацездатності, наданий працівником, якому встановлена інвалідність, підлягає оплаті на загальних підставах.
При обчисленні суми лікарняних працівникові, у якого дата встановлення інвалідності припадає на розрахунковий період, необхідно врахувати таке. Період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, вказані в листку непрацездатності (далі — період МСЕК), є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якої не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність». Тому в подальшому при настанні тимчасової непрацездатності він виключається з розрахункового періоду на підставі п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (ср. ).
Використовуючи умови запитання, припустимо, що працівник хворів з 1 по 21 листопада 2017 року. У розрахунковому періоді (листопад 2016 року — жовтень 2017 року) йому була нарахована зарплата в сумі 46742,86 грн. і лікарняні в сумі 24854,76 грн. Загальна кількість днів тимчасової непрацездатності в розрахунковому періоді — 128 к. дн., у тому числі 2 к. дн., які не були сплачені (24 і 25 жовтня — період МСЕК). Загальний страховий стаж працівника — 20 років.
Визначимо кількість календарних днів, які візьмуть участь у розрахунку середньоденної зарплати:
365 к. дн. - 128 к. дн. = 237 к. дн.
Розрахуємо суму середньоденної зарплати:
46742,86 грн. : 237 к. дн. = 197,23 грн.
Зверніть увагу, оскільки з розрахунку виключаються дні тимчасової непрацездатності, то і лікарняним, нарахованим за такі дні, у розрахунку місця немає.
Страховий стаж працівника — 20 років. Отже, лікарняні будуть розраховані виходячи зі 100 % середньоденної зарплати.
Сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця:
197,23 грн. х 5 к. дн. = 986,15 грн.
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності складе:
197,23 грн. х 16 к. дн. = 3155,68 грн.
