Остаточний розрахунок з працівником, який звільняється, має бути своєчасним і в повному обсязі — це знає кожен. Але як показує практика, так буває не завжди. Через ті чи інші обставини належні працівнику суми нараховують та виплачують уже після його звільнення. Найчастіше до таких виплат належить компенсація за невикористані дні відпустки. Саме з такою ситуацією і зіткнувся наш читач. Не станемо розбиратися, чому так сталося, по суті це й неважливо, однозначно зауважимо тільки одне: ситуацію потрібно виправляти якнайшвидше. Не забуваємо, порушення «трудового» законодавства останнім часом істотно «подорожчало» (див. консультацію на цю тему в «ОП», 2017, № 2/1, с. 3). А як ми розуміємо: порушення явно має місце. Дивіться самі.
У ст. 116 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП):
«При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення»
Рятувальним кругом для роботодавця могло б стати тільки наступне:
«Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок».
Але якщо цей «круг» не ваш і працівник поскаржиться на вас до суду або на крайній випадок ще й до «трудової» інспекції, то суд перш за все вас зобов’яже виплатити працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( ст. 117 КЗпП). За невиплату звільненому працівнику належних йому сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП (див. вище), доведеться сплатити штраф — 32000 грн. (10 МЗП) ( ст. 265 КЗпП). І зрозуміло (куди без цього), до посадових осіб застосують (як мінімум) адмінштраф у розмірі від 510 до 1700 грн. відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X..
Як бачите самі: розраховуватися з працівниками безпечніше все ж таки в день звільнення.
Ну, оскільки вже сталося так, що ви нараховуєте компенсацію за невикористану відпустку навздогін уже звільненому працівникові, то питання її оподаткування та відображення у звітності цілком закономірне. Розглянемо його детальніше.
Почнемо з ЄСВ. Спершу одразу зазначимо, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) у колишніх роботодавцях платників ЄСВ узагалі не вбачає ( ст. 4 цього Закону). Але! Якщо роботодавець з будь-яких причин нараховує зарплату своєму колишньому працівнику і ця зарплата належить до тих, що виплачуються за відпрацьований час, ЄСВ на цю суму все ж таки нараховувати потрібно ( ч. 2 ст. 7 Закону № 2464).
Грошова компенсація за невикористану відпустку, як ви розумієте, до таких виплат (за відпрацьований період) не має стосунку. Щоб у цьому переконатися, достатньо відкрити Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). Саме в ній повністю розшифровано склад фонду оплати праці (ФОП) (основної та додаткової зарплати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат), а також зазначені виплати за невідпрацьований час.
Так от, компенсація за невикористану відпустку входить до ФОП як додаткова зарплата і зазначена у складі виплат за невідпрацьований час ( п.п. 2.2.12 Інструкції № 5).
Таким чином, на суми грошової компенсації у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток, що виплачується вже звільненим особам, ЄСВ не нараховується.
На цьому, зокрема, наполягає Пенсійний фонд у своїх численних листах від 03.03.2011 р. № 4149/05-10, від 18.10.2011 р. № 22373/03-20, від 06.08.2013 р. № 20685/03-30 (ср. ). На підтримку такої думки Пенсійного фонду виступає й ДФСУ — лист від 11.02.2016 р. № 2262/5/99-99-17-03-03-16.
У ЄСВ-звіті суму компенсації за невикористану відпустку, нараховану після звільнення, показувати не потрібно, оскільки на неї не нараховується ЄСВ. Ідемо далі.
ПДФО і ВЗ. Для вирішення питання щодо обкладення ПДФО і ВЗ суми компенсації за невикористану відпустку, що виплачується колишньому працівникові, звернемося до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Підпунктом 164.2.1 цього Кодексу передбачено, що до загального місячного оподатковуваного доходу платника податків включаються доходи у вигляді зарплати, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового договору. До зарплати в розумінні п.п. 14.1.48 ПКУ відносять основну, додаткову зарплату, інші компенсаційні та заохочувальні виплати у зв’язку з трудовими відносинами. Детальнішого переліку виплат, які обкладаються ПДФО у складі заробітної плати, ПКУ не містить.
Тому знову відкриваємо п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, згідно з яким компенсація за невикористану відпустку включається до ФОП у складі додаткової заробітної плати. Таким чином, з компенсації за невикористану відпустку, нарахованої звільненому працівнику, утримують ПДФО.
Щодо податкової соціальної пільги (ПСП), то застосувати її до компенсації за невикористану відпустку, нарахованої в наступному місяці після місяця звільнення, вже колишньому працівнику не вийде. Згідно з п.п. 169.3.4 ПКУ ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податків був звільнений з місця роботи. А оскільки компенсацію нараховано після звільнення працівника, то ПСП до неї застосувати не можна — строк застосування ПСП закінчився в місяці звільнення працівника.
З ВЗ жодних проблем не виникне — ставка, за якою його утримують, не змінювалася. Тому з виплат, нарахованих звільненим працівникам, у тому числі і з компенсації за невикористану відпустку, ВЗ утримуйте за ставкою 1,5 % ( п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Форма № 1ДФ. Компенсацію за невикористані дні відпустки, виплачену після звільнення, показати необхідно в розділі I форми № 1ДФ у тому кварталі, в якому вона була нарахована та виплачена. Відображають її з ознакою доходу «127».
Крім того, її сума разом з утриманим ВЗ має бути відображена у складі загальних сум розділу II форми.
