Атестація педагогічних працівників — це система заходів, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання (п. 1.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 06.10.2010 р. № 930, далі — Типове положення № 930).
За результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюються педагогічні звання: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог — методист», «керівник гуртка — методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії» (п. 5.1 Типового положення № 930).
Тобто кожне з цих педагогічних звань присвоюється педагогічним працівникам відповідно до посади, яку вони займають згідно зі списком посад педагогічних працівників Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963 (ср. ). Так, у загальному випадку звання «викладач-методист» присвоюється викладачу, «учитель-методист» та «старший учитель» — учителю, «вихователь-методист» — вихователю, «педагог-організатор-методист» — педагогу-організатору тощо. Виняток щодо присвоєння педагогічних звань не за посадою стосується посад музичного керівника та інструктора з фізкультури дошкільного навчального закладу, яким може присвоюватися педагогічне звання «вихователь-методист» (п. 5.2 Типового положення № 930).
Отже, педагогічні звання «учитель-методист», «старший учитель» присвоюються працівнику, який займає посаду вчителя незалежно від обсягу його навантаження та кількості предметів, які він викладає.
Працівники, які мають педагогічні звання, повинні під час чергової атестації, яка відповідно до п. 1.7 Типового положення № 930 здійснюється один раз на п’ять років, також атестуватися на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням (лист МОНмолодьспорту від 22.02.2012 р. № 2/1-13-430).
Згідно з п.п. «г» п. 5 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102 (далі — Інструкція № 102), присвоєні звання дають право на підвищення ставок. За звання «учитель-методист» ставки заробітної плати підвищуються на 15 %, а за звання «старший учитель» — на 10 % (пп. «г» і «д» п. 24 Інструкції № 102). При цьому у випадках, коли працівник одночасно має право на підвищення ставок заробітної плати (посадових окладів) за наявність звань, передбачених п. 24 Інструкції № 102, за двома і більше підставами, підвищення здійснюється за однією з них у максимальному розмірі (п. 24 Інструкції № 102).
Відповідно до п. 63 Інструкції № 102 оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.
Увага! Присвоєне атестаційною комісією педагогічне звання «учитель-методист»/ «старший учитель» та присвоєна за результатами атестації кваліфікаційна категорія поширюються на все педагогічне навантаження учителя незалежно від кількості предметів, які він викладає.
При цьому п. 3.25 Типового положення № 930 передбачено: вчителі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є підвищення кваліфікації з предметів інваріантної складової змісту загальної середньої освіти. Зазначеним пунктом умови щодо обов’язковості підвищення кваліфікації з предметів варіативної складової не передбачено.
Висновок: При атестації вчителя, який викладає предмет за спеціальністю та інші предмети інваріантної та варіативної складової змісту загальної середньої освіти, присвоєні за результатами атестації кваліфікаційна категорія та педагогічне звання поширюються на все педагогічне навантаження (стосується й «інваріантних» предметів, за умови підвищення кваліфікації за ними), зокрема і на години варіативної складової змісту загальної середньої освіти.
