У зв’язку із надходженням до Мінсоцполітики низки звернень від органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, страхувальників-роботодавців та громадян щодо застосування мінімальної заробітної плати при призначенні матеріального забезпечення та страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) повідомляємо.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі — Закон № 1774) установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Відповідно до Закону № 1105 у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) у зв’язку з настанням зазначених страхових випадків.
Розміри виплат застрахованим особам, як правило, визначаються у відсотках від їх середньої заробітної плати залежно від страхового стажу або відсотка втрати працездатності. При цьому сума страхової виплати в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування України.
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.
Нормами Закону № 1105, зокрема статтями 19, 26, 42, визначено, що матеріальне забезпечення та страхові виплати в окремих випадках (зокрема, коли страховий стаж особи за 12 місяців перед настанням страхового випадку становить менше 6 місяців) обмежуються розміром (двома розмірами) мінімальної заробітної плати або здійснюються виходячи із кратності розміру мінімальної заробітної плати (зокрема, на необхідні догляди за потерпілими).
Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у відповідності до норм законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування є компенсацією застрахованій особі втраченого нею заробітку. Зазначене дозволяє забезпечити принцип еквівалентності щодо сплати за особу страхових внесків та отримання нею страхових виплат.
У зв’язку з цим норми Закону № 1105 не потребують внесення змін в частині незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини.
Перший заступник Міністра О. Крентовська
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Сумові обмеження для страхових виплат: 3200 чи 1600? Мінсоцполітики відповідає — 3200
У чому власне питання, запитаєте ви? А питання, розглянуте в листі, що коментується, стосується визначення сумових обмежень для лікарняних і декретних.
Нагадаємо: умовно сумові обмеження можна поділити на загальні та спеціальні.
Загальні сумові обмеження застосовуються до працівників, у яких страховий стаж протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку становить 6 місяців і більше. Спеціальні сумові обмеження застосовуються до працівників, у яких страховий стаж протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку становить менше 6 місяців.
Наведемо в таблиці розміри цих сумових обмежень.
| Вид страхової виплати | Загальні обмеження | Спеціальні обмеження | ||
| Махсума з розрахунку на місяць | Minсума з розрахунку на місяць | Махсума з розрахунку на місяць | Minсума з розрахунку на місяць | |
| Лікарняні | Максимальна величина бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду | X | МЗП на момент настання страхового випадку | Х |
| Декретні | Максимальна величина бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду | МЗП на момент настання страхового випадку | 2 МЗП на момент настання страхового випадку | МЗП на момент настання страхового випадку |
Як бачимо, у визначенні сумових обмежень за Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) бере участь такий показник, як МЗП на момент настання страхового випадку.
З 1 січня 2017 року розмір МЗП збільшився вдвічі (з 1600 до 3200 грн.). Тобто при розрахунку сумових обмежень згідно із Законом № 1105, в яких використовується показник МЗП, потрібно виходити з 3200 грн.
Але! Особливо «жваві» перевіряючі стали виявляти сумніви з приводу правомірності використання цього показника при розрахунку сумових обмежень страхових виплат. Річ у тім, що в п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі — Закон № 1774) визначено таке:
«Установити, що мінімальна заробітна плата після набуття чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення зміни до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 гривень.»
Вирвавши з контексту фразу «…інших виплат», деякі фахівці ФСС з ТВП почали наполягати на тому, що замість сумових обмежень у розмірі МЗП (3200 грн.) або двох МЗП (6400 грн.) потрібно використовувати 1600 грн. і відповідно 3200 грн.
У результаті такого прочитання цієї норми виходить, що у всіх без винятку випадках декретні з розрахунку на місяць мають бути не менше 1600 грн., а в разі застосування спеціальних обмежень:
— декретні мають бути не більше 3200 грн.;
— лікарняні мають бути не більше 1600 грн.
Звичайно, це значно знижує суму страхової виплати, яку повинен профінансувати ФСС з ТВП. І що тепер — потрібно повертати надміру виплачені суми допомоги?
Квапимося вас заспокоїти: ні, нічого перераховувати, утримувати і повертати не потрібно. Таке прочитання норми п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 хибне. Це підтверджують якраз у листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики.
Аргументи такі:
1) ЄСВ сплачується з МЗП у розмірі 3200 грн. А отже, й обмеження за страховими виплатами мають розраховуватися виходячи з МЗП у розмірі 3200 грн.;
2) норму п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 потрібно читати цілком і повністю. А там написано, що до внесення зміни до законів України щодо незастосування МЗП як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн. Як справедливо зазначили фахівці Мінсоцполітики, норми Закону № 1105 не вимагають унесення якихось змін у частині незастосування МЗП як розрахункової величини.
Висновок: При визначенні сумових обмежень страхових виплат, які «прив’язані» до МЗП, потрібно застосовувати суму у 3200 грн.
Тетяна РУДА, головний редактор (e-mail: ot@id.factor.ua)
