Перш ніж розглянути особливості нарахування зарплати та інших виплат внутрішньому суміснику, зупинимося коротко на важливих моментах внутрішнього сумісництва.
1. Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації (п. 1 постанови № 245 і п. 1 Положення № 43). Таким чином, вимальовується перша «особливість» роботи на умовах внутрішнього сумісництва — виконання регулярної оплачуваної роботи у вільний від основної роботи час. Іншими словами, робочий час за основним місцем роботи і за внутрішнім сумісництвом не перетинається.
2. Необхідною умовою для прийняття працівника на роботу за сумісництвом є наявність вакантної (не заповненої) посади в штатному розписі. За відсутності такої посади у штатному розписі — сумісництво неможливе (див. лист Мінпраці від 21.06.2010 р. № 514/13/155-10).
3. Працювати за сумісництвом заборонено особам, уповноваженим на виконання державних функцій або місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст. 25 Закону № 1700 такі особи не мають права займатися іншою оплачуваною діяльністю (у тому числі і працювати на умовах сумісництва) (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Крім того, ці особи не можуть входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійної комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Ці обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних.
Заборона на роботу за сумісництвом встановлена п. 4 Положення № 43 для: керівників державних підприємств, установ, організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніх заступників (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
4. Обмежену кількість робочих годин за сумісництвом можуть працювати працівники державних підприємств, бюджетних установ та організацій. Так, згідно з п. 2 постанови № 245 такі особи можуть працювати за сумісництвом не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом у таких осіб протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
5. У додатку до Положення № 43 наведено перелік робіт, які не є для працівників державних підприємств, установ та організацій сумісництвом. Такі роботи можна виконувати працівникам без оформлення сумісництва.
Перед початком роботи не забудьте повідомити ДФСУ про прийняття працівника за сумісництвом (укладення нового трудового договору). Йдеться про Повідомлення про прийняття працівника на роботу, форма якого наведена в додатку до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 (далі — повідомлення).
У повідомленні необхідно вказати категорію особи (графа 4), яка працює без трудової книжки, — «2».
Детальніше про заповнення повідомлення щодо внутрішнього сумісника йшлося в консультації фахівця Мінсоцполітики «Повідомлення про працевлаштування внутрішнього сумісника: як заповнити» // «ОП», 2017, № 4/1, с. 14.
Нараховуємо, виплачуємо зарплату
Розпочнемо з того, що порядок та принципи оплати праці визначені Законом про оплату праці і КЗпП. Усі положення в цих документах повною мірою стосуються і внутрішніх сумісників. Озвучимо їх.
Так, згідно зі ст. 1021 КЗпП і ст. 19 Закону про оплату праці:
«Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України».
Вище ми вказували особливості роботи за сумісництвом, зокрема те, що для працівників-бюджетників існує обмеження щодо кількості робочого часу, впродовж якого вони мають право працювати за сумісництвом. З цього виходить, що робота за сумісництвом — це робота на умовах неповного робочого часу, тобто що оплата праці за договором на роботу за сумісництвом проводиться згідно зі ст. 56 КЗпП:
«Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників».
Отже, на працівників-сумісників у повному обсязі поширюються положення трудового і працеоплатного законодавства. Тому внутрішні сумісники нарівні з основними працівниками мають право на встановлення їм доплат, надбавок, премій, інших виплат, гарантованих КЗпП, генеральною або галузевою угодою, колективним договором, укладеним на підприємстві, в установі, організації.
Відпрацьований внутрішнім сумісником час в нічні, понаднормові години, у вихідні підраховують окремо за різними місцями роботи й оплачують за ставкою, встановленою для відповідної посади.
Йдемо далі. Оскільки трудовий договір з працівником — внутрішнім сумісником укладається завжди окремо від основної роботи і виконувати роботу він повинен в окремо відведений для цього робочий час, то і табель обліку робочого часу по ньому теж повинен вестися окремо. За підсумками місяця на підставі даних обліку табеля за фактично відпрацьований час сумісникові нараховують зарплату. Знову ж таки — окремо від основної посади.
А оскільки сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то його місячний фонд оплати праці найчастіше виявляється менше розміру мінімальної заробітної плати. Тому нараховуючи внутрішньому сумісникові зарплату, варто стежити за дотриманням гарантії, встановленої ст. 31 Закону про оплату праці (забезпечення працівників мінімальною заробітною платою):
«У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці».
Робимо висновок. Зарплата за роботу за сумісництвом (у тому числі і внутрішнім) за місяць має бути не менше МЗП, визначеної пропорційно виконаній нормі праці.
Приклад. Працівник працює на 0,75 ставки за основним місцем роботи і на 0,25 ставки як внутрішній сумісник. Посадовий оклад за основною посадою 2032 грн., на посаді за сумісництвом 1744 грн. У квітні працівник відпрацював усі дні.
Вимогу щодо доплати до рівня МЗП слід виконувати за кожним місцем роботи окремо. Підсумовувати зарплату за основним місцем роботи із зарплатою на роботі за внутрішнім сумісництвом не потрібно. При цьому зарплату за кожним місцем роботи за місяць треба буде порівнювати з МЗП, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому робочому часу, згідно з даними табеля).
Розрахуємо доплату до МЗП за кожним місцем роботи окремо.
За основним місцем роботи.
1. Розраховуємо оклад працівника за місяць з урахуванням зайнятості:
2032 грн. х 0,75 = 1524 грн.
2. Визначаємо МЗП з урахуванням зайнятості працівника:
3200 грн. х 0,75 = 2400 грн.
3. Порівнюємо показники:
1524 грн.оклад < 2400 грн.мзп.
Рівень МЗП вийшов вище, значить, виконуємо вимогу про доплату до рівня МЗП.
4. Визначаємо суму доплати до МЗП:
2400 грн. - 1524 грн. = 876 грн.
За внутрішнім сумісництвом.
1. Розраховуємо оклад працівника за місяць з урахуванням зайнятості:
1744 грн. х 0,25 = 436 грн.
2. Визначаємо МЗП з урахуванням зайнятості працівника:
3200 грн. х 0,25 = 800 грн.
3. Порівнюємо показники:
436 грн.оклад < 800 грн.мзп.
Рівень МЗП вийшов вище, значить, виконуємо вимогу про доплату до рівня МЗП.
4. Визначаємо суму доплати до МЗП:
800 грн. - 436 грн. = 364 грн.
Майте на увазі, що відповідно до ст. 24 Закону про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Винятків ця стаття не має. Тобто аванс і зарплата виплачуються внутрішньому сумісникові в ті ж строки, що й іншим працівникам.
Перейдемо до розгляду питання надання відпустки внутрішньому суміснику.
Відпустка: надаємо й оплачуємо
Стосовно надання відпусток внутрішнім сумісникам у першу чергу виникають такі запитання: «Обов’язково (чи можливо) сумісникам йти у відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи?» і «Чи поширюється право працівника на додаткові відпустки, якими він користується за основним місцем роботи, на роботу за сумісництвом?». Відповідаємо.
Передусім, акцентуємо вашу увагу на тому, що робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня (які найчастіше зустрічаються при внутрішньому сумісництві) не тягне за собою скорочення тривалості щорічної відпустки працівника або ненадання йому інших додаткових відпусток (див. лист Мінпраці від 07.08.2009 р. № 472/13/84-09).
Отже, внутрішній сумісник має право не лише на надання йому основної щорічної відпустки в повному обсязі, але й на використання при дотриманні певних умов інших видів відпусток, встановлених Законом про відпустки. Правила й умови надання або ненадання найпоширеніших з них викладено в таблиці далі.
Умови надання/ненадання відпустки внутрішньому сумісникові (за видами)
| Вид відпустки | За основним місцем роботи надається (+) | За внутрішнім сумісництвом надається (+) / не надається (-) | Пояснення |
| Щорічна основна відпустка | + | + | Щорічна відпустка повної тривалості (не менше 24 календарних днів) до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи за бажанням працівника (недержавних підприємств) надається сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи або в інший час ( п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). На державних підприємствах, у бюджетних установах та організаціях сумісникам обов’язково надають відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем (п. 3 постанови № 245). Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи перевищує тривалість відпустки за сумісництвом, то за бажанням сумісника йому на дні такого перевищення надається відпустка без збереження заробітної плати ( п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки) |
| Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці | + | +/ - | Право на таку відпустку виникає у працівника у разі, коли його фактична зайнятість у таких умовах складає не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади ( п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). Якщо, наприклад, фактична зайнятість працівника за сумісництвом складає 2 години на день, а тривалість робочого дня на цьому підприємстві — 8 годин, то такі дні роботи не зараховуватимуться у стаж працівника, що надає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10). Робота, яку виконує працівник за сумісництвом, підпадає під Список № 1 або Список № 2. Вищеперелічені умови повинні дотримуватися одночасно. При недотриманні однієї з них така відпустка внутрішньому сумісникові не належить |
| Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці | + | +/ - | Надання цього виду відпустки залежить від встановленого сумісникові режиму робочого часу. Якщо сумісник зайнятий на роботі з неповним робочим днем, то права на таку відпустку він не має. Річ у тому, що згідно з п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не застосовується для працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня. У той же час право на цю відпустку мають працівники, зайняті на умовах неповного робочого тижня. У разі поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня додаткова відпустка за ненормований робочий день також не надається (лист Мінпраці від 07.05.2002 р. № 010-430) |
| Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами | + | + | У разі надання роботодавцеві належно оформленого листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами (у випадку із сумісництвом — копії): — працівниця має право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом |
| Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей | + | + | Працівники мають право на додаткову відпустку на дітей і на основному місці роботи, і на роботі за сумісництвом (див. листи Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08 і Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16). За бажанням працівника така відпустка надається одночасно за основним місцем роботи і за сумісництвом. У державних організаціях сумісникам обов’язково надають таку відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем (п. 6 Положення № 43) |
| Навчальна відпустка | + | - | Додаткова навчальна відпустка надається тільки за основним місцем роботи. Це твердження виходить з положень ст. 217 КЗпП, згідно з якими на час навчальних відпусток за працівником за основним місцем роботи зберігається середня зарплата. На роботі за сумісництвом на період такої відпустки (наданої за основним місцем роботи) працівникові слід надавати відпустку без збереження заробітної плати відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки (див. лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 // «ОП», 2008, № 1, с. 11) |
| Відпустка без збереження заробітної плати | + | + | Працівники-сумісники мають право скористатися відпусткою без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 і 26 Закону про відпустки |
| «Чорнобильська» відпустка | + | - | Особи, прийняті на роботу за сумісництвом, права на «чорнобильську» відпустку не мають. Цей вид відпустки не належить до щорічних, не пов’язаний з робочим процесом і надається громадянам, віднесеним до 1 і 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як пільга і компенсація один раз на рік і виключно за основним місцем їх роботи (див. лист Мінсоцполітики від 18.05.2011 р. № 164/13/116 -11) |
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за усі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи ( ст. 24 Закону про відпустки). Працівники — внутрішні сумісники мають право на таку компенсацію і за основним місцем роботи, і на роботі за сумісництвом.
Переходимо до порядку розрахунку відпускних. Нарахування й виплату сум відпускних для внутрішніх сумісників здійснюють за загальновстановленими правилами — відповідно до Порядку № 100.
Увага! Середньоденну зарплату для оплати днів відпустки розраховують окремо за основним місцем роботи і окремо за внутрішнім сумісництвом.
На це звертає увагу Мінпраці в листі від 06.09.2007 р. № 554/13/155-07.
Тобто розрахунок середньої зарплати для оплати періоду відпустки за основним місцем роботи проводять виходячи з виплат, нарахованих у розрахунковому періоді за основним місцем роботи, а за сумісництвом — виходячи з виплат, нарахованих у розрахунковому періоді на роботі за сумісництвом.
У загальному випадку розрахунковим періодом для визначення суми відпускних є 12 календарних місяців, що передують місяцю відпустки. Якщо працівник пропрацював менше року, за розрахунковий період береться фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Таким чином, якщо працівник до виходу у відпустку за основним місцем роботи відпрацював повних 12 місяців, а за сумісництвом декілька місяців, розрахункові періоди відповідно відрізнятимуться.
Курси підвищення кваліфікації
Розпочнемо з того, що при направленні працівників на курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і право на виплати, передбачені законодавством ( ст. 122 КЗпП, ст. 12 Закону про оплату праці).
Мінімальні державні гарантії для працівників, які направляються на курси підвищення кваліфікації, встановлені КМУ в постанові № 695 (ср. ). Зокрема, п.п. «а» п. 1 цієї постанови гарантовано, що за працівниками, які направляються на професійну підготовку:
— на час навчання зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи;
— за вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення учителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи.
Окремо право на збереження середньої зарплати за кожним місцем роботи закріплене в абз. 2 п. 2 постанови № 524 за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки.
У разі якщо медичний працівник (з його згоди) може працювати за внутрішнім сумісництвом у вільний від перебування на курсах підвищення кваліфікації час (графік роботи і розклад занять дозволяють), то за дні «проходження» курсів за основним місцем роботи зберігається середня зарплата, а на роботі за сумісництвом нараховується зарплата за відпрацьований час (листи МОЗ від 19.03.2013 р. № 10.03.67/959/7721 і від 30.04.2013 р. № 10.01.07/1473/12780).
Як бачимо, тільки за вчителями та іншими працівниками освіти, а також за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня зарплата як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Для інших працівників середня зарплата зберігається тільки за основним місцем роботи.
Розрахунок середньої зарплати проводиться згідно з п. 2 Порядку № 100: виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю направлення на такі курси.
Розрахунок «середньої» здійснюють за основною посадою і за внутрішнім сумісництвом окремо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, то середня заробітна плата обчислюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Увага! Середній заробіток виплачують за ті дні (години) перебування на курсах підвищення кваліфікації, які є робочими за графіком роботи працівника.
Графік проведення занять на курсах підвищення кваліфікації при збереженні середнього заробітку значення не має (див. лист Мінпраці від 30.12.2009 р. № 11-03-03/1010 // «ОП», 2010, № 8, с. 13).
Як бачимо, для працівника, який працює і за основним місцем роботи, і за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві, в установі та організації, розрахунок зарплати, відпускних та інших виплат здійснюється окремо за кожним місцем роботи. А ось обкладати ці виплати ЄСВ, ПДФО і ВЗ ми будемо разом. Детальніше — у статті «Оподаткування виплат внутрішнім сумісникам».
ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ ТА СКОРОЧЕННЯ
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Положення № 43 — Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мін’юсту, Мінфіну, Мінпраці України від 28.06.93 р. № 43.
Постанова № 245 — постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245.
Постанова № 695 — постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.
Постанова № 524 — постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524.
Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 р. № 7.
Список № 1 — Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
Список № 2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ЄСВ — єдиний соціальний внесок.
ПМПО — прожитковий мінімум для працездатних осіб.
