Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист <…> щодо надання роз’яснень та повідомляє.
Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, б годин при тижневій нормі 36 годин.
Частиною другою статті 5З КЗпП України визначено, що напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
У разі порушення роботодавцем частини другої статті 52 КЗпП України чи частини другої статті 5З КЗпП України встановлюється наступна відповідальність, а саме до посадової особи суб’єкта господарювання відповідно до частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та суб’єкта господарювання відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України.
Додатково повідомляємо, що у разі виникнення додаткових питань можете звернутись до Міністерства соціальної політики України, оскільки відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.0б.2015 р. № 42З, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.
Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
Директор І. Дегнера
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Скорочений робочий час: як правильно розподілити для шестиденки
Звичний графік для більшості працівників — 5 днів на тиждень по 8 годин з двома вихідними в суботу та неділю. На тиждень виходить 40 робочих годин. Це нормальна тривалість робочого часу, встановлена ст. 50 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Водночас для деяких категорій працівників КЗпП передбачена скорочена тривалість робочого тижня (ст. 51 цього Кодексу) для:
1) працівників у віці від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
2) осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;
3) працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, — не більше 36 годин на тиждень*.
* Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких надає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Скорочений робочий час роботодавець може встановити за рахунок власних коштів для жінок, які мають дітей у віці до 14 років або дитину з інвалідністю.
Нагадаємо, що скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується на певну кількість годин, проте працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Це одна з основних відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу (див. також лист Мінсоцполітики від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13).
Скільки днів на тиждень працювати при скороченому робочому тижні? Відповідь також знаходимо в КЗпП (ст. 52). Так, здебільшого для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності (не забудьте, що графік роботи затверджує роботодавець з обов’язковим узгодженням із профспілкою). Головне при цьому — витримати норму робочого часу, встановлену ст. 50 і 51 КЗпП (ср. ).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовам роботи введення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Тобто незалежно від того, застосовують нормальний робочий час або скорочений, кількість робочих днів на тиждень визначається роботодавцем самостійно. Як правило, це 5 днів з двома вихідними. Але якщо необхідно, роботодавець може встановити і шестиденний робочий тиждень, у тому числі й для працівників із скороченою тривалістю робочого часу.
З кількістю робочих днів визначилися. Наступний етап — розрахувати тривалість робочого дня.
При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при 40-годинній тижневій нормі, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.
Але! Щоб правильно скласти графік роботи, потрібно врахувати ще одну вимогу ч. 2 ст. 53 КЗпП: напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Таким чином, при складанні графіка роботи, у тому числі й для скороченого робочого часу при шестиденці, потрібно враховувати вимоги КЗпП (див. рис. 1):
— про загальну тривалість робочого тижня (ст. 50 і 51 КЗпП);
— про тривалість щоденної роботи (ст. 52 КЗпП);
— про тривалість робочого дня напередодні вихідного (ч. 2 ст. 53 КЗпП).
Рис. 1. Вимоги ст. 51, 52 і 53 КЗпП при шестиденці
При шестиденному робочому тижні для 40- і 24-годинної тривалості робочого тижня всі умови, встановлені КЗпП, виконуються:
5 днів х 7 год + 1 день х 5 год = 40 год — для 40-годинної;
6 днів х 4 год = 24 год — для 24-годинної.
А ось для 36-годинної — виникають певні труднощі. А саме виконання однієї умови тягне за собою невиконання іншої (див. рис. 2):
Рис. 2. Варіанти виконання вимог ст. 51, 52 і 53 КЗпП для 36-годинного тижня при шестиденці
Так, якщо працювати 6 днів на тиждень по 6 годин, ми виконуємо норму про тривалість робочого тижня (36 годин), норму про тривалість щоденної роботи (6 годин), але не виконуємо умову про тривалість роботи перед вихідним днем (5 годин) (варіант 1 на рис. 2). Якщо ж у суботу відпрацювати 5 годин, а 1 годину роботи «перенести» на інший день тижня (6 + 1 = 7 год), ми порушуємо вимогу про тривалість щоденної роботи (не більше 6 годин) (варіант 2 на рис. 2). Залишається останній варіант — 5 днів на тиждень з понеділка по п’ятницю працювати 6 годин на день, а в суботу — 5 годин. Але тоді ми не виходимо на загальну тривалість робочого тижня (36 годин) (варіант 3 на рис. 2).
Схоже, що ситуація зайшла у безвихідь. Виконати всі вимоги КЗпП, при цьому щось не порушити, не вийде. Як бути? Роз’яснення спробували надати в листах Держпраці і Мінсоцполітики, що коментуються. Чому «спробували»? Да тому, що Держпраці в листі від 16.11.2017 р. № 10998/4/4.1-ДП-17 за фактом просто процитувала норми КЗпП і направила за роз’ясненнями до Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики (див. листи від 16.02.2018 р. № 249/0/101-18 і від 22.03.2018 р. № 457/0/101-18/284, у свою чергу, запропонувало такий вихід із цієї ситуації: 5 днів на тиждень працювати по 6 годин, а в суботу — 5 годин. У результаті маємо загальну тривалість щотижневої роботи — 35 годин. Чи порушення це? Працеоплатное відомство говорить, що протиріч у наведених вимогах КЗпП немає. Адже в самій ст. 51 йдеться про те, що тривалість скороченого робочого тижня не повинна перевищувати 36 годин (тобто може бути і меншою). При цьому тривалість роботи напередодні вихідного дня при шестиденному робочому тижні складе 5 годин, що не суперечить вимогам ст. 52 КЗпП, яка забороняє працювати більше 6 годин на добу.
Але це справедливо для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці. Для них дійсно ст. 51 КЗпП передбачено, що норма робочого часу на тиждень не повинна перевищувати 36 годин. А як чинити з працівниками у віці від 16 до 18 років, з педагогічними, медичними та іншими працівниками, норма робочого часу для яких суворо регламентована нормативно-правовими актами? Так, наприклад, для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років КЗпП передбачена щотижнева тривалість, що дорівнює 36 годинам на тиждень, для окремих працівників закладів і установ охорони здоров’я норма про 36 годин передбачена наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 р. № 319, для деяких педагогічних працівників п. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, також установлена тривалість робочого тижня, що дорівнює 36 годинам.
На жаль, на це запитання в листах відповіді немає. Чи штрафуватимуть на практиці роботодавця, якщо він витримає норму щодо загальної тривалості робочого часу (36 годин на тиждень), але графік буде побудований так, що у суботу тривалість робочого дня складе 6 годин замість встановленого Кодексом максимуму у 5 годин? Не зрозуміло. Водночас Держпраці у своєму листі нагадало про відповідальність за порушення ч. 2 ст. 52 і ч. 2 ст. 53 КЗпП у вигляді штрафу:
— до посадових осіб суб’єкта господарювання — згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП у розмірі від 510 до 1700 грн.;
— до суб’єкта господарювання — згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі 1 мінімальної зарплати (на сьогодні — 3723 грн.).
Залишається тільки сподіватися, що перевіряючі все ж таки заплющать очі на таке порушення, адже як не верти, порушити доведеться, але виключно через знеузгодженість аконодавства…
Тетяна ГУЛЬ, експерт з питань оплати праці
